В останню земну дорогу 39–річного Вадима Демчука проводжали рідні, друзі, представники влади, громадськості, військові, педагоги гімназії, вищого професійного училища, де він навчався. Його життя обірвалося ще 20 січня у районі Донецького аеропорту. Вадим служив командиром відділення 80–ї аеромобільної бригади. Була велика ймовірність того, що боєць потрапив у полон. Та, на жаль, сталося найстрашніше… У червні за результатами ДНК–експертизи підтвердили смерть воїна. Ще у вівторок тіло Вадима Демчука доправили до Нововолинська. А наступного дня одинадцять священиків міста та округи відспівували Героя. Панахида відбулася спочатку біля будинку №13, що на 5–му мікрорайоні, де він проживав разом із родиною, та у Свято–Михайлівському храмі на 15–му мікрорайоні. Щемливі слова про чудову вдачу та геройські вчинки Вадима Демчука мовив його бойовий побратим Станіслав Стовбан.