У селі Кути Локачинського району жив собі тихий і добрий чоловік Максим Куцик. Розказують, що в молодості хотів одружитись на коханій дівчині, та мати сказала, що вона йому не пара...
У селі Кути Локачинського району жив собі тихий і добрий чоловік Максим Куцик. Розказують, що в молодості хотів одружитись на коханій дівчині, та мати сказала, що вона йому не пара. Послухався матері і залишився самотнім на все життя. Давно похоронив маму, збудував нову хату, посадив біля неї деревця. Але так і не знайшов своєї долі. Дожив до старості, назбирав якісь заощадження з пенсії і за три дні до смерті заповів передати і 500 гривень, і свою хату місцевій парафіяльній громаді. Бо ж церкви у Кутах немає, її ще у війну підірвали і спалили фашисти. Тепер кутівці ходять молитися у сільську хату-храм, яку заповів їм односелець з красивим українським ім’ям Максим. Цю зворушливу історію переповів ведучому рубрики наш активний автор Анатолій Семенюк. Діліться й ви своїми новинами, пригодами, спогадами з нашою редакцією. Побажати хочеться тільки одного: аби у ваших дзвінках і листах було менше суму та ностальгії. Та від життя і його вироків нікуди не втечеш.
