ТУТ НЕ ТРЕБА МАШИНИ ЧАСУ, ЩОБ ПОТРАПИТИ У ХІІІ СТОЛІТТЯ

Проте українські чиновники ніби не помічають, що на самому кордоні з Польщею у Любомльському районі остаточно зникає унікальний літописний Угровськ – забута столиця Волинсько-Галицького князівства

Сергій НАУМУК

СТОЛЬНИЙ ГРАД ЗНИК НА БІЛЬШ ЯК СІМ ВІКІВ
Про це місто відомо небагато. Власне, у літописах про Угровськ згадано лише сім разів, вперше — 1204 року. Найбільше до його розбудови долучився майбутній король Данило (1201—1264). Там був замок, єпископська кафедра і монастир. Усі атрибути столиці. Хоча науковці зважено називають місто лише центром округи. Звідси Данило виступав у похід на бунтівний Галич.
Довгий час вважали, що літописний Угровськ розмістився на лівому березі Західного Бугу біля польських сіл Угруськ та Вулька–Угруська. Проте жодних археологічних підтверджень ця версія не мала.
Сенсаційна знахідка трапилася на початку 1990-х років, коли волинські науковці Олександр Остапюк та Сергій Панишко знайшли літописний Угровськ на українському березі Бугу. Археологічні експедиції підтвердили, що старовинне місто знаходилося над Бугом неподалік сучасного села Новоугрузьке Любомльського району. Проте й нині не лише у Вікіпедії, а й у грунтовних наукових працях вітчизняних істориків трапляється, що Угровськ і досі локалізують на території Польщі. Натомість самі поляки підтверджують його розташування на українському боці.
— Остання згадка про це місто в літописах зустрічається у 1268 році, коли воно ще існувало. А занепав Угровськ наприкінці ХІІІ — на початку XIV століття. Вороги спалили місто. Під час розкопок ми знайшли останки порубаних тіл, татарські стремена і стрілу. Тут був чоловічий монастир Данила Стовпника та мурована церква на Замковій Гірці, – пояснює директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остапюк.
Разом із ним та співробітником музею Юрієм Фініковським рушаємо оглядати городище. Тепер воно у прикордонній зоні, не доступній для всіх. Але й там його час від часу турбують чорні археологи.
Досі збереглися давньоруські назви урочищ: Церковка (колись це місце називали Гора Церковна), Старина та Стовпове поле. На Церковці знайдено поховання, – Олександр Дмитрович розчищає дорогу в суцільних зарослях, яких у 1990-х ще не було. – Гора Церковна оточена замковим ровом. Півгородища змила річка Буг. Кажуть, що з розмитого берега у воду сипалося зерно та летіли мечі. Власне, ми лише припускаємо, яким могло бути городище. Можливо, у воді його вже більше половини. Тож підводні пошуки у Західному Бузі також перспективні. На території колишнього міста знайдено шматок кольчуги, хрест-енколпіон із шматочком мощів (це унікальна річ). Кажуть, що в тридцятих роках минулого століття дитина відшукала тут золотий хрест, але мати змусила віднести його назад.

ЯКБИ НЕ ПРИКОРДОННИКИ, ДЛЯ ЧОРНИХ АРХЕОЛОГІВ БУВ БИ РАЙ…
Піднімаємося на вершину зарослого пагорба і знаходимо місце, де проводили розкопки експедиції 1996—1997, 1999 років, якими керував співробітник Волинського краєзнавчого музею Юрій Мазурик. Поруч – піратський розкоп. Пізніше ми дізналися, що, ймовірно, саме тут було знайдено свинцеву плиту, яку забрав один із жителів навколишніх сіл. Очевидно, було поруйновано поховання знатної особи. Олександр Остапюк не втрачає надії віднайти цю плиту. За місцевими переказами, у родину її нового власника знахідка принесла горе.
Виходимо до прикордонного знака. Через річку видно такий же польський. Затим спускаємося у замковий рів і потрапляємо на так зване Стовпове поле.
— Тут у давнину стояла мурована вежа, яка охороняла один із в’їздів до міста. Її фундамент спорудили з каменів, які, найімовірніше, доправляли сюди річкою, а саму вежу — з цегли–брущатки. Її уламки ще досі лежать навкруги, – директор музею бере в руки шматок давньої цегли. – Відомий петербурзький археолог Павло Раппопорт називав такі споруди волинськими вежами, яких відомо усього шість. Це багатюща в археологічному плані місцина.
Тим часом Юрій Фініковський показує свіжі знахідки: уламки кераміки та частину крученого скляного жіночого браслета. Такі побутували у домонгольський період. Зокрема цей перебував під відкритим небом уже вісім століть!
Повертаємося назад, і Олександр Остапюк розповідає цікаву історію. На околиці колишнього Угровська ріс величезний дуб. Два поляки з-за Бугу у 1930-х роках купили це дерево. Крім плати, мали ще й викорчувати пенька. Коли його підняли, то побачили скарб із гривнами (які саме — легендарний дослідник Волині Олександр Цинкаловський, який подав цю інформацію, не вказує). Поляки швидко покинули дуба й накивали п’ятами. Проте їм не вдалося скористатися скарбом, бо через кілька днів їх убили злодії з Варшави. А от дуб ще донедавна лежав на березі Бугу. Щоправда, у хащах ми його вже не знайшли.
Та що там казати, Угровськ приховує ще багато таємниць. Зокрема, не досліджена давня пристань, яка розташована на рукотворному руслі, що відгалужується від Бугу. Очевидці свідчили, що ще у 1940 році проглядався підземний хід з боку річки в городище. В одному місці на березі Олександр Остапюк виявив чимало давньої битої цегли. Він висунув гіпотезу, що тут через Буг був міст.
Давня столиця (таки хочеться підняти статус цього міста) Волинсько–Галицького князівства ще чекає своїх дослідників. Але державі не до археологічних розкопок. Фінансування досліджень Угровська припинено вже понад 15 років тому. Місто манить лише нелегальних шукачів, яким тут був би рай, якби не прикордонники.
P. S. Висловлюємо подяку за сприяння в обстеженні городища начальнику прикордонного відділу «Грабове» Луцького прикордонного загону майору Павлові Мартинку.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УГРОВСЬК
У липні 1247 року ігумен угровського монастиря святого Данила Григорій очолив посольство Данила до Папи Римського Інокентія IV у Ліон.
У 1268 році в монастирі деякий час перебував великий князь литовський Войшелк. Тут він і постригся у монахи.
Мурована вежа з Угровська зображена на гербі Любомльського району (на фото).

На фото: Під час розвідок ми знайшли на городищі древній уламок кераміки з орнаментом.
Фото Сергія НАУМУКА.