Громадянин Польщі Анджей Грабскі взяв в оренду 43 гектари землі у селі Колодежі Горохівського району, щоб вирощувати овочі
Громадянин Польщі Анджей Грабскі взяв в оренду 43 гектари землі у селі Колодежі Горохівського району, щоб вирощувати овочі
В УКРАЇНУ “ПАНА” ПРИВЕЗЛИ НАШІ ЗАРОБІТЧАНИ Анджей родом з-під Любліна, живе за 200 кілометрів від польсько-українського кордону. Удома має 20 гектарів землі, на яких вирощує малину, і дві маленькі пекарні, де працює по 10 людей. Здавалося б, стабільний бізнес, стабільний прибуток. І тут раптом така незрозуміла і ризикована авантюра, як вважає більшість його друзів, – Анджей вирішує загосподарювати в Україні… Якщо відверто, то із деяким подивом такий крок пана Грабскі сприйняли і його знайомі українці-заробітчани, які, по суті, й загітували поляка на працю в Україні. Хоча і кажуть тепер, що на заробітки треба буде їздити на пару сот кілометрів ближче – “пан” сам сюди приїхав. Права рука Анджея на Волині – сім’я Грищуків з Губина, що на Горохівщині. Надія Дмитрівна Грищук із синами була серед українців, які працювали в Анджея “на малині”. – Ну і розповідали, звичайно, Анджею про те, яка ситуація у нас на селі, – каже Надія Дмитрівна. – Про те, що є багато вільної родючої землі, а заможних людей, які б вкладали гроші у сільське господарство, навпаки – мало. Він слухав, розпитував, та й загорівся ідеєю спробувати у нас попрацювати. Якраз за працею ми і знайшли Анджея Грабскі. Разом із трьома механізаторами він розкидав у полі добрива під свій перший український урожай. Розмову почали із запитання, яким пана Анджея вже не раз “діставали” по обидва боки кордону: що спонукало його відважитись на бізнес на українській землі? – Люблю ризикувати, – посміхнувся поляк. – Я маю удома 20 гектарів своєї землі, маю дві пекарні. І тут я не для того, аби робити бізнес. Мене цікавлять не так гроші, як бажання побачити, що мені вдасться зробити. Це як хобі. – А чи не забагато клопоту через “хобі”? – Не забагато. Клопіт – то “пшеємность”, – каже Анджей. Чим же так особливо ризикує поляк, запитаєте? По-перше, щоб розпочати в Україні справу, йому треба вкласти не одну тисячу доларів. Потрібної суми у нього не було, тому довелось позичати. По-друге, Анджей ще не зовсім розуміє українську специфіку. “Будуть красти”, – кажуть йому. “Навіщо? Якщо хтось уже так захоче цибулі, то хай прийде і я йому дам”, – щиро дивується поляк. НА РОБОТУ ДО АНДЖЕЯ ЗАЙМАЮТЬ ЧЕРГУ На загал, Анджею у Колодежах зраділи. Колгоспу тут нема уже п’ять років. Приблизно 700 гектарів колодежанських земель орендують три підприємства з інших сіл. Є свій фермер, багато одноосібників, але все одно 600 гектарів земель не обробляється. Тож коли Анджей попросив 43 гектари, йому з радістю відповіли: – Та хоч тисячу! – А люди до мене ще з минулої осені все йдуть та йдуть і запитують, коли вже Анджей буде набирати на роботу, – каже Надія Грищук. …З тих 43 гектарів на Анджея записано 33, а 10 – на Грищуків. Виділена земля у двох місцях. Одна з цих площ не оброблялась вже кілька років, і бур’яни були висотою у людський зріст. На їхньому місці повинні з’явитись капуста кількох сортів і цибуля. – Коли Анджей вперше до нас приїхав, то насамперед повідомив, що хоче, щоб все було винятково по закону, – розповідає сільський голова Колодеж Валентина Ковальчук. – Сільська рада допомогла з’ясувати йому усі юридичні питання. Я зустрічалась із головою райдержадміністрації, була у земельному відділі, у податківців. Із зданих в оренду 43 гектарів вісім з половиною – це землі резерву сільської ради. Решта – паї 13 осіб. За пай передбачена оплата у розмірі 300 гривень. До того ж Анджей Грабскі платитиме і земельний податок за власників паїв. А сільська рада буде отримувати по 150 гривень з кожного гектара землі резерву. Договір про оренду Анджей склав на доволі таки значний термін: 5 років. Один з його знайомих, до речі, коли приїхав до нас і побачив родючі горохівські землі, пожартував, що краще цю землю було повантажити у вагони і відвезти у Польщу. Анджей й справді возив волинську землю у Польщу – для аналізу в лабораторію. Тепер він до грама знає, яких і скільки добрив потребує грунт. Для обробітку полів пан Грабскі хотів привезти свою техніку з Польщі. Але у які тільки установи не звертався, так і не зміг знайти відповіді, на яких умовах це можна зробити. Ніхто не знає… Зрештою, купив два трактори і необхідний інвентар на Волині. Каже, що за ті гроші, які зміг виділити на придбання техніки, у Польщі можна купити трактори кращої якості. Взагалі дивується, що у нас користуються такою старенькою технікою. Збут продукції – ще один головний біль сільгоспвиробника. Польські селяни уже затягують пояси через конкуренцію із Західною Європою. Де ж збуватиме свою продукцію Анджей Грабскі? – До нас під Люблін приїздять за овочами “фури” з Кіровограда, Рівного, і навіть Москви. То тепер їм просто буде ближче їхати, – пояснює Анджей. Словом, продукцію, вирощену поляком на українській землі, куплятимуть теж українці. А поки ж, щоб це стало реальністю, Анджей Грабскі “розривається” між двома берегами Бугу. – Пане Анджею, а не планували привезти сюди собі якогось постійного заступника із поляків? – По-перше, я цілком задоволений співпрацею із місцевими людьми. А по-друге, серед поляків нема таких відважних, – сміється чоловік. – Хіба коли побачать, що у мене справи ідуть добре, то тоді приїдуть… Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ. Фото авторів.
