1,5 ТИСЯЧІ РОКІВ ТОМУ МИ ВЧИЛИ ЄВРОПЕЙЦІВ БУДУВАТИ ПЕЧІ?

На березі Хрінниківського водосховища, що в Демидівському районі Рівненської області, вже 23-й сезон тривають археологічні розкопки Волинської експедиції Інституту археології Національної академії наук України. Дослідники кажуть, що на всьому Правобережжі немає пам’ятки, яку б так довго і планомірно вивчали

Сергій НАУМУК

– В Україні експедицій, фінансованих державою, як таких немає. Тому ці дослідження унікальні. Коштом Інституту археології маємо можливість утримувати базу. А от побутові умови забезпечуємо завдяки спонсорам. Польові роботи проводили з 1993 року. Експедицію тривалий час очолював заступник директора Інституту археології, доктор історичних наук Денис Козак. Ця пам’ятка була йому особливо цікава. Вона займає площу приблизно 800 на 30 метрів. За сезон відкриваємо близько 200 квадратних метрів. Поруч річка Стир, зручне для житла місце. Тому люди селилися тут безперервно з часів кам’яного віку до середньовіччя, тобто, тисячі років, — розповідає керівник Волинської експедиції Антон Панікарський.
У Хрінниках археологи (разом із київськими науковцями участь у розкопках беруть працівники ДП «Волинські старожитності» та студенти історичних факультетів) досліджують багатошарове поселення, тобто таке, на якому жило багато народів і кожен залишив слід по собі. Вчені кажуть, що селища, де люди мешкали фактично безперервно від кам’яного віку до часів середньовіччя, характерні саме для України. За кордоном таких не знайдено.
Найбільше у Хрінниках знайдено готських матеріалів. Готи – германські племена, які з Європи через Волинь мандрували на південь, у Крим. По собі вони залишили чимало пам’яток. На березі згаданого водосховища виявлено чи не найбільше їхнє поселення. У минулі роки археологи розкопували навіть статуї божків. Знайшли й капище. Цього року розчистили ще одне готське житло круглої форми. У ньому виявили кістяні голки, заколки для волосся, лощене вістря дротика та прясла (тягарець для відцентрування спиці ткацького верстата). Одне з них прикрашене орнаментом. Серед ліній вгадуються рунічні знаки. Науковці висловлюють думку, що це вказує на північне походження населення, яке в давнину жило в Хрінниках. У IV столітті рунічного письма ще не було. Але саме з таких знаків воно й зародилося.
— У цій ямі знайшли крейдове прясло (кільце, яке натягали на веретено для надання йому ваги. — Авт.), характерне для Київської Русі, – показує молодший науковий співробітник Інституту археології Олександр Милашевський. – Заслуговує на увагу фрагмент рогового гребеня, який фіксувався бронзовою заклепкою–штифтом. Такі гребені притаманні лише для IV століття. Власне, цінність знахідки у тому, що вона дає змогу точно датувати матеріали.
Окрім того, зафіксовано житло слов’ян (так звана празька культура). Тут над піччю «чаклує» директор археологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Погоральський. У черені знайшли кераміку ранішого часу, яку слов’яни використовували для будівництва печі, що складалася з глиняних вальків. Вважають, що такий тип печі виник на Західній Волині, а тоді поширився аж на Київщину, в Румунію, Німеччину. Тобто, звідси ці слов’янські племена поширилися в Європі.
— Ми на невеликій ділянці переміщуємося в часі. Поруч житло готів IV століття, а тут слов’янське VII—VIII віків. Знаємо технологію, як наші предки будували собі таку «хатку»: у ґрунті викопували прямокутну яму глибиною 50–60 сантиметрів. Доходили до глини, де влаштовували долівку. Тоді вкопували кутові стовпи, а між ними кріпили балки. Зверху робили дах. Помешкання були дуже маленькі – 2,5 на 2,9 метра. Але тут могло жити чоловік десять, – Ярослав Володимирович розповідає і шпателем продовжує розчищати слов’янську піч. – Точніше, у хаті вони лише ночували.
Помешкання наших далеких предків було дуже бідним. Метали (навіть залізо) дуже цінували, їх було мало. Здебільшого обходилися деревом та глиною. Тож тут знайшли лише декілька ліпних горщиків грубої роботи. Важливим є й картографування пам’яток, пояснює науковий співробітник Інституту археології Ярослав Володарець–Урбанович. Адже це дає можливість зрозуміти, як розташовувалися поселення, як були поділені між ними ресурсні зони.
…Робота кипить. Археолог із Дубна Віктор Ткач розчищає яму кам’яного періоду. Там знаходить уламок крем’яної сокири та ще одне знаряддя праці. Знаменитий науковець Денис Козак мріяв натрапити на готський могильник, який мусив бути біля великого поселення германців. Але його досі не виявлено…


На фото: Ярослав Володарець-Урбанович розповів, що карта стародавніх поселень дає нові можливості для наукового аналізу.
Фото Сергія НАУМУКА.