Провести вперше в Україні таку операцію планує відомий пластичний хірург наш земляк Ростислав Валіхновський (на фото)...
Провести вперше в Україні таку операцію планує відомий пластичний хірург наш земляк Ростислав Валіхновський (на фото). У жовтні він відкриває у центрі столиці новозбудований надсучасний центр пластичної хірургії, де створені всі можливості для реалізації найамбітніших проектів
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ЦЕНТР У КИЄВІ, А ФІЛІЯ — В ЕМІРАТАХ Коли Ростислав Валіхновський відмовився від привабливих пропозицій працювати в Канаді, багато хто дивувався. А він за 15 років довів, що і в зубожілій Україні пластична хірургія (до речі, дуже затратна галузь) має перспективи розвитку. — Зараз багато висококласних спеціалістів виїжджає за кордон. Але хто українців буде поважати у світі, якщо нам байдужа доля своєї держави? Тому я давно вирішив, що мій головний центр пластичної хірургії знаходитиметься в Києві, а за кордоном будемо відкривати філії. Уже є пропозиції взяти участь у деяких міжнародних проектах, зокрема, щодо створення клініки пластичної хірургії в Об’єднаних Арабських Еміратах. Тоді матимемо більше фінансових резервів, щоб здешевити послуги для наших малозабезпечених співвітчизників, — ділиться планами Ростислав Любомирович. — Ви працюєте разом із молодшим братом, який теж став пластичним хірургом. Кажуть, спільний бізнес — випробування для родинних стосунків. — Не повірите, але ми з Тарасом за все життя жодного разу не конфліктували. У нас однакові пріоритети, життєві цінності. Було нелегко працювати в орендованому приміщенні, купувати нове обладнання, сплачувати податки, забезпечувати достойні зарплати лікарям, щоб залучити найкваліфікованіших, і при цьому ще й будувати новий центр. Але труднощі не можуть призвести до розбрату, якщо ми сповідуємо Божі заповіді, маємо спільну мету. Нещодавно з нагоди 15-річчя клініки я розмістив наше з братом фото на сторінці Facebook, надійшло дуже багато теплих коментарів і від колишніх пацієнтів, і від зовсім незнайомих людей. Значить, не даремно трудимося. Свої перші кроки до майбутньої професії Ростислав зробив, будучи восьмикласником. У той час вступити без стажу до медінституту було важко, тож хлопець вирішив щоліта працювати в Турійській райлікарні санітаром. І вже тоді знав, що стане пластичним хірургом. Вибір зробив під впливом австралійського серіалу, де головна героїня, обличчя якої було спотворене, повернулася до життя і стала красунею завдяки хірургічному втручанню. Тепер такі операції стали для нашого земляка звичною справою. Зараз я вже готовий проводити операції з пересадки обличчя, освоїв мікросудинну техніку, всі інші необхідні методики, — каже наш співрозмовник. — Планую придбати для нової клініки 3D-принтер, який буде друкувати кістки лицевого скелету. І тема моєї докторської дисертації — реконструкція обличчя. Матеріалу зібралося уже на три докторські. Виходить добротна, підкріплена практикою робота, яку не соромно буде опублікувати в європейських медичних журналах.
ПОВЕРТАЮТЬ КРАСУ НЕ ТІЛЬКИ «ЗІРКАМ» Аби зламати усталені стереотипи, наче пластичні хірурги тільки тим і займаються, що збільшують груди і губи співачкам і багачкам, Ростислав Валіхновський бере участь у популярних телепрограмах, де оперує людей з вродженими чи набутими вадами зовнішності. Тих, кого приводять до нього не примхи, а життєва необхідність. Далі з пацієнтами працюють команди лікарів, психологів, і на очах у глядачів з героями передач відбуваються разючі зміни. Пригніченим, стражденним, невпевненим у собі жертвам долі, які досі ховалися від світу, пластичний хірург дає право на повноцінне життя. — Участь у телепроектах вимагає чималих фінансових затрат, адже беремо людей з особливо важкими патологіями. Але ця робота варта великих зусиль і часу. По-перше, врятували кілька десятків людей, по-друге, привернули увагу суспільства до їхніх проблем, — вважає Ростислав Любомирович, який за останні роки і сам уже став «зіркою». — Можливо, колись з’являться в Україні державні програми, що передбачатимуть безоплатні операції для тих, хто їх найгостріше потребує? — У найближчий час навряд чи можна на це розраховувати. Я бачу вихід в іншому — у створенні в Україні умов для розвитку пластичної хірургії — сертифікації, легітимізації нашої роботи. Робота у правовому полі згідно із затвердженими стандартами та протоколами дасть пластичній хірургії змогу розвиватися, успішніше запроваджувати інновації. — Кілька тижнів тому, коли ми анонсували в газеті зустріч із вами, до редакції звернулася читачка, розповіла, що в її 19-річної доньки внаслідок якогось захворювання на голові з’явилася лисина. Жінка цікавилася, чи реально потрапити на операцію з пересадки волосся? — Я першим в Україні запровадив у своїй клініці методику трансплантації волосся, яку освоїв у Канаді. Тепер багато пластичних хірургів узяли її на озброєння. Щоб визначити, чи це наш потенційний пацієнт чи ні, необхідно розібратися у причинах облисіння, з’ясувати природу алопеції. Можливо, проблема має гормонозалежне походження, можливо, є якесь захворювання шкіри голови. Якщо облисіння тотальне, — пластична хірургія не може зарадити. Тому спочатку треба провести обстеження. До речі, частіше з проблемою облисіння звертаються чоловіки. З потиличної ділянки «пересаджуємо» сім — десять тисяч волосяних цибулин. Операція триває 6 — 7 годин, пацієнт встигає подивитися кілька фільмів і з’їсти ланч. Ну а хірурги працюють у поті чола — під мікроскопом, у спеціальних шоломах, робота тонка, вимагає скрупульозності. Серед знаменитих пацієнтів клініки Валіхновських — оперний співак Володимир Гришко, який сам в одному з інтерв’ю подякував пластичним хірургам за допомогу. Пан Ростислав подібної інформації про своїх клієнтів не оприлюднює. І щиро прагне, аби в Україні пластичні хірурги мали змогу повертати красу не тільки «зіркам», а всім, хто цього гостро потребує.
Наша довідка: Перша пересадка частини обличчя від донора — з м’язами, нервами, залозами — була проведена у Франції в 2005 році, у 2006-му — у США. Вперше повністю замінити обличчя вдалося іспанським хірургам у 2010 році. У світі такі операції можна полічити на пальцях, вони вважаються одними з найскладніших. Наприклад, у лютому 2013 року було пересаджено нове обличчя американці Кармен Тарлетон. Операція тривала майже добу, в ній було задіяно 50 лікарів, загальна вартість — 400 тисяч доларів США. Операцію, як експериментальну, оплатив Пентагон.
