«ЯКБИ У СУСПІЛЬСТВІ ДІЯЛИ ЗАКОНИ, ЯК У БДЖІЛ, ХОЧ ТАМ ТЕЖ Є ТРУТНІ, МИ ЖИЛИ Б ПРЕКРАСНО»

У ці дні пасічники активно готуються до зими...

Євгенія СОМОВА

«Медовий сезон короткий і триває кілька місяців — із травня по серпень», — говорить шклинський пасічник Олексій Смаль (на фото), до якого ми завітали в гості. Мій співрозмовник — спадковий бджоляр. Пасіку тримали його дід і батько. Тож чоловік знає толк у «солодкій» справі, бо, як каже, з дитинства ріс біля «божих комах».
— Батько працював на колгоспній пасіці, — розповідав. — За нього вона вважалася однією з кращих у районі. Колгосп мед бідонами продавав. Власної тари, бувало, не вистачало. Позичали у сусідів.
Олексій Петрович — токар за фахом. Після закінчення технікуму працював у Нововолинську на заводі СТО. Але завжди знаходив час, щоб поїхати в село, допомогти батькові. Після його смерті взявся пасічникувати самостійно, наїздами. А коли вийшов на пенсію і перебрався у село, то розширив пасіку. Тепер має 50 бджолосімей. І вже ходити біля них допомагає син, якому передав любов до смугастих трудівниць. Тепер хобі стало ще й годувати Олексія Петровича. За солодкою продукцією до нього йдуть з усього села, бо знають, що вона високоякісна, натуральна, а не якийсь фальсифікат. А багатодітним чи немічним сусідам роздає безплатно.
Пасіка Смаля — біля хати. Навкруги — селянські городи, поля сільгосптовариства. Тож бджолам вдосталь медоносів. Тому пасіка цілий рік вдома, до лісу її не вивозить. Дивлюся на ряди акуратних вуликів, чимало яких виготовив Олексій Петрович власноруч (робить столярку не лише для себе, а й для односельців, церкви), бджіл, які снують сюди–туди, і, здається, що потрапила в досі невідому країну. Кажу про це господареві й чую, що в ній є свої закони, правила співіснування. Правда, зауважує: «Якби у нашому суспільстві діяли закони, як у бджіл, хоч там теж є трутні, ми жили б прекрасно».
Про своїх підопічних пасічник розповідає так, що заслухаєшся. Наголошує, що без любові з ними краще не займатися. Не буде толку. Одягнувши капелюх із сіткою, підходить до одного з вуликів, щоб продемонструвати, як живе «бджолина держава». Піднімає рамку, а там — маса бджіл (на одній їх може бути до трьох тисяч). Бджолиний народ ворушиться, щось робить.
— Ось це матка, — показує господар. — Вона з червоною міткою. Якщо її забрати, то рій вилетить із вулика і доведеться ловити. А то непросто. Може залетіти у найнесподіваніше місце. Якось рій пішов під підлогу до сусіда, знайшов щілину.
Доводилося пасічнику знімати його і з дерева, і з дупла витягувати… Не раз був покусаний, але болю не відчуває. Звик. Більше того, навіть вдячний бджілкам, бо ж їхня отрута (не кажучи про сам мед і його продукти) корисна, має лікувальну дію. У Європі за грам її треба заплатити 200 доларів, а тут отримуєш безкоштовно. Тож коли когось із гостей вкусить «божа комаха», то каже жартома: «Ви мені винні 10 гривень».
Розповідаючи про бджіл, Олексій Петрович розвінчав міф, що робота з ними — одне задоволення. З травня по липень, коли ведуться основні роботи на пасіці, доводиться трудитися біля них без вихідних. Цього року його господарство перезимувало добре. А ось на Сході України — третина сімей загинула. Тож Смаль разом з іншими бджолярами, членами Братства землі Волинської «Ройовий стан», відправили вісім сімей на Донеччину. Та й на мед цей рік не щедрий. Очевидно, далася взнаки спека. Але пасічник вважає головним результатом роботи не мед, а задоволення, яке отримує.

ЯКІ РОБОТИ НА ПАСІЦІ ТРЕБА ВИКОНАТИ ВОСЕНИ
Зараз останні дні, за які необхідно провести ревізію вуликів, перевірити, яка кількість меду в них, обробити проти варіатозного кліща.
Коли денна температура знизиться до 10 градусів тепла і бджоли перестануть літати, слід приступити до утеплення вуликів.