ОЛЕНА ГОЛЄВА : «КРАЇНА НЕ МОГЛА ЖИТИ З ВОЄННОЮ ДОКТРИНОЮ ЯНУКОВИЧА»*

Лише у вересні Президент затвердив нову редакцію Воєнної доктрини України, запропоновану РНБО. Із вимогою прийняти нові або негайно внести зміни до діючих основоположних документів– Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України – до глави держави зверталися навіть луцькі обранці: у травні цього року за наполяганням депутата, лідера фракції Європейської партії України Олени Голєвої було прийняте відповідне рішення міської ради

Ольга ВАЩУК

Парадоксально, але понад рік країна воювала з сусідньою державою, спираючись на нормативні акти, що визначають напрями діяльності державної влади в умовах протистояння агресорові, прийняті ще у 2004-му, а востаннє відкориговані за правління Віктора Януковича. У той час, коли Україна веде війну з серйозним противником, просить у Європи допомоги, втрачає захисників, виписані «російським почерком» документи, на основі яких будується стратегія нацбезпеки, можна було вважати знущанням над пам’яттю полеглих на Сході героїв, слізьми матерів, які проводжають синів на війну.
У травні 2015-го з ініціативи Олени Голєвої до порядку денного 74-ї сесії Луцької міської ради був внесений проект рішення «Про звернення до Президента України Порошенка П. О. щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України». Обраниця звернулася до колег із проханням прийняти запропоноване звернення. Воювати (а тим паче перемагати), закриваючи очі на стратегічні нормативні акти, обов’язкові для виконання і основоположні для розробки програм щодо державної політики з національної безпеки, – неможливо. І якщо на це вчасно не реагує керівництво держави, значить, мають реагувати місцеві громади. Більшість обранців Луцької міської ради тоді підтримали проект Олени Голєвої і проголосували за звернення до Президента.
Обурювало те, що влада наввипередки просить допомоги в Європи для подолання військового конфлікту, а при цьому навіть не спромоглася оновити власну Воєнну доктрину, яка абсолютно суперечить реаліям! Скажімо, діюча на той час Воєнна доктрина у п. п. 13, 18 передбачала: Україна вважає, що збройна агресія, в результаті якої може виникнути локальна або регіональна війна проти неї, в середньостроковій перспективі є малоймовірною. Мало того – у тодішній доктрині чорним по білому було зазначено: Україна дотримується позаблоковості (і це тоді, коли вся держава зрозуміла справжню ціну такої політики!) та ще й розцінює її як важливий фактор зниження напруженості воєнно-політичної обстановки в регіоні.
Застарілі документи потребували негайних змін. Під час війни із РФ країна не могла жити під гаслом: «Росія нам друг». Це – нонсенс! До того ж, ворог не дрімав: Путін свою Воєнну доктрину змінив наприкінці 2014-го, там чітко прописано перелік військових небезпек та основні завдання зі стримання подібних конфліктів.
Нова Воєнна доктрина України затверджена Президентом Петром Порошенком на початку вересня. Є у цій справі й голос луцької громади. Документ тепер визначає Російську Федерацію воєнним противником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій нашої держави; називає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, у тому числі інспірованого іноземними державами; виходить із високої імовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили як головної загрози національній безпеці держави у воєнній сфері; підтверджує відмову від позаблоковості та відновлення курсу на євроатлантичну інтеграцію.
«Прикро, що для того, аби воєнна доктрина відповідала тим умовам фактичної війни, в яких продовжує жити наша країна, потрібно було чекати більш як рік і приймати звернення на рівні місцевих органів місцевого самоврядування. Складалося враження, що в нашій країні політикум вів «гру в одні ворота», – переконана Олена Голєва. – Але це ще один крок назустріч перемозі. Позаяк вимагати від Заходу допомоги в боротьбі з ворогом, а самим лише наполовину використовувати власні можливості для захисту – неприпустимо!».