Шановна редакціє! Звертаюся до вас із проханням розповісти про нашого тата, дідуся, прадідуся Петра Микитовича Тарновського, який у жовтні 2014 року відзначив столітній ювілей, а 16 червня 2015 року відійшов у Вічність. За християнською традицією, у сільському храмі церковний дзвін завжди сповіщав про смерть людини. Але мій батько, ветеран і довгожитель, не удостоївся цієї честі...
Шановна редакціє! Звертаюся до вас із проханням розповісти про нашого тата, дідуся, прадідуся Петра Микитовича Тарновського, який у жовтні 2014 року відзначив столітній ювілей, а 16 червня 2015 року відійшов у Вічність. За християнською традицією, у сільському храмі церковний дзвін завжди сповіщав про смерть людини. Але мій батько, ветеран і довгожитель, не удостоївся цієї честі
Лідія АДАМЧУК
Хоча він був учасником двох воєн, а в Другу світову пройшов пішки від Луцька до Берліна. Це людина, яку з 95-річчям приїхав вітати консул Польщі як учасника війни 1939 року. Тато любив Україну, свою землю, тому й був парафіянином місцевої церкви Київського патріархату. А коли помер, я ще й звернулася і до старости Свято-Покровського храму УПЦ МП Сергія Євтошука, щоб подзвонили у церковний дзвін, адже до незалежності України батько у цій церкві служив старостою 20 років! Але Сергій Євтошук відмовився, сказав: «Мені за те не знаю що зроблять». Хіба це не гріх? Напрошується запитання: кому ж служить така церква? Чи не Росії, Путіну, хоч і називається Українською православною? Пригадується, 3 червня 2014 року Володимир-Волинська районна рада зверталася до православних парафіян району УПЦ Московського патріархату, Президента, прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради про те, що в Україні має з’явитися нарешті єдина помісна церква. Якби вона була, з моїм батьком так би не повелися… с. П’ятидні Володимир-Волинського району
