Так називається книга двічі фіналістки Пулітцерівської премії (однієї з найпрестижніших нагород США в галузі літератури і журналістики), американської кореспондентки Регіни Бретт, яка вийшла з підзаголовком «50 уроків, які змінять твоє життя»...
<Кость ГАРБАРЧУК, редактор відділу інформації, діяльності влади та місцевого самоврядування газети «Волинь-нова»
Так називається книга двічі фіналістки Пулітцерівської премії (однієї з найпрестижніших нагород США в галузі літератури і журналістики), американської кореспондентки Регіни Бретт, яка вийшла з підзаголовком «50 уроків, які змінять твоє життя»
Авторка має право так стверджувати, адже цій непересічній жінці вдалося витримати неймовірні удари долі. Регіна була одинадцятою дитиною в сім’ї. Попри строге католицьке виховання, у 16–літньому віці стала «блудною дочкою», а дороговказом у житті обрала алкоголь. У 21 рік вона — мати–одиначка, у 30 — закінчила університет, у 40 — зустріла справжнє кохання, а в 41 — захворіла на рак. Здавалося, її дорога добігає кінця, але це зовсім не так. Випробування хворобою стало лише початком нового життя Регіни Бретт, за яке вона вперто й наполегливо боролася і виграла двобій у, здавалося б, невблаганної смерті. Американка почала записувати власні роздуми та різноманітні повчальні історії, часто досить таки наївні, і друкувати свої авторські колонки у двох клівлендських газетах — «Плейн Ділер» та «Бікон Джорнал». Публікації здобули надзвичайну популярність і отримували тисячі захоплених відгуків читачів. Люди розповсюджували їх і з нетерпінням чекали нових випусків. Жінка була за крок від смерті й навчилася цінувати життя за будь–яких обставин. Тому й називає кожен прожитий день «шматочком раю», тільки іноді ці шматочки бувають маленькими. Цю книгу хочеться цитувати, читати вголос, поділитися нею з найближчими друзями і почути їхню думку. Уроки Регіни Бретт, якій нині 59 років, вистраждані, і тому їх можна назвати універсальними, а ще їм хочеться вірити. Мені сподобався дуже простий приклад про двох близнюків, які відрізнялися тим, що один із них був оптимістом, а другий — песимістом. Психіатр вивчав братів і намагався зрозуміти їхню поведінку. Він помістив хлопчика–песиміста в кімнату з різними цікавими іграшками. Буквально за кілька хвилин невдоволений близнюк став скиглити, а потім плакати, й ніщо його не змогло втішити. Тоді медик помістив другого брата — оптиміста — у хлів із кінським гноєм і дав йому лопату. Хлопчина кілька годин розгрібав гній і при цьому всміхався. Коли ж його запитали, чому він так радіє, близнюк–оптиміст відповів: «Якщо навколо так багато гною, то десь має бути і поні». Тож досить скиглити, пора братися за лопату й розгрібати шлях до своєї мети, закликає невиправна оптимістка Регіна Бретт і спонукає до дії. Такі відверті розмови–есеї з читачем, які іноді нагадують сповідь, підкуповують своєю дитячою щирістю. Отож, коли насувається осіння депресія і здається, що весь світ проти вас, поцікавтеся: чому ж Бог ніколи не моргає?..
