ЯКА ЦІНА ПОТИСКУ РУКИ ПУТІНУ?

Ніякого «плану Мореля» щодо ситуації на Донбасі та проведення там виборів на виконання Мінських угод не існує і не існувало. Про це Президент Петро Порошенко заявив українським телеканалам після «нормандської зустрічі» у Парижі...

Петро МАКАРУК


При цьому Порошенко перерахував три позиції, які точно не можуть бути прийняті українською стороною. «Перша – що тимчасово внутрішньо переміщені особи будуть позбавлені права голосування на Донбасі і будуть голосувати в інших місцях. Як президент я цього не дозволю, адже це – українські громадяни, український якір Донбасу. Друга – «трансформація» або обмеження права участі українських політичних партій у місцевих виборах на Донбасі. Цього не буде. Українські політсили братимуть повноцінну участь у виборах на Донбасі. Пан Морель (П’єр Морель – ветеран французької дипломатії, координатор політичної підгрупи тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання на Донбасі. – Авт.) сам це прийняв, цю позицію знято... Третя позиція, яку ми відстоюватимемо, – умовою проведення демократичних виборів є повноцінна діяльність українських ЗМІ на Донбасі», – заявив Порошенко.
Оскільки ніяких офіційних документів за підсумками «нормандської зустрічі» ми не побачили (кажуть, вони навіть не були підписані), пропонуємо дві абсолютно протилежні думки з приводу перемовин між Ангелою Меркель, Франсуа Олландом, Петром Порошенком і Володимиром Путіним у Парижі.


МИ ПРОГРАЛИ

«ВЛАДА КАПІТУЛЮЄ»
«Паризькі перемовини» виявилися черговим кроком на шляху до повної здачі Донбасу агресору. Для нас, націоналістів, це не стало несподіванкою. Ми неодноразово попереджали, що так і буде

Олег ТЯГНИБОК, голова ВО «Свобода»

Коли «Свобода» казала про неприпустимість надання «особливого статусу окупованому Донбасу», що це призведе до легітимізації «’іві» і «моторол», влада, не змигнувши оком, заявляла, що ми брешемо, що жодного «особливого статусу» в проекті Конституції немає.
Але наші слова виявилися правдою, «домовленості» у Парижі це підтвердили. Путін добився того, чого хотів: спочатку – амністія сепаратистам, вибори і легалізація їхньої влади, їхні «судді», «прокурори» та «міліція», а лише потім, можливо, – повернення Україні контролю над кордоном.
Путін фактично плює в обличчя українській владі. Він визнає присутність російських військ на Донбасі. Ба більше, дає зрозуміти, що не забере своїх найманців, допоки не виконають його основної вимоги – повної легалізації влади промосковських терористів. Тобто Москва продовжує контролювати окуповані території через своїх посіпак, а тягар фінансування, що найцинічніше, вішає на шиї українців.
Так сталося ще й тому, що перемовини відбувалися не в форматі «Україна і її друзі проти Путіна», а «Путін і його економічні партнери проти України». І ще один результат такого формату – це вчорашня остаточна здача Криму, чого не приховує навіть Меркель. Може, це також було одним із таємних пунктів Мінських домовленостей?
Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/560fdc9e3e8d4/ . 


УКРАЇНА ВИГРАЛА

«ВОЛОДАР КРЕМЛЯ — У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КАПКАНІ»

Коли федеральний канцлер говорила про відновлення суверенітету України «виключаючи Крим», вона мала на увазі те, що і так давно відомо – що формат «нормандської четвірки» обмежений виключно припиненням війни на Донбасі і територіальної реінтеграцією окупованих територій. І санкції, які можуть бути зняті у випадку повного виконання Мінських угод – санкції за Донбас. Санкції за Крим навіть ніхто не обговорює

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст

Коли президент Франції говорить про проведення місцевих виборів після прийняття відповідного українського закону, про амністію та імунітет для їхніх учасників (а кого саме в такому законі згадати – нам вирішувати) – він просто перераховує пункти Мінських угод. І тільки.
Коли сторони домовляються, що санкції проти Росії можуть бути зняті тільки після повного виконання Мінських угод – це не означає ані те, що Україну «зливають», ані те, що Захід рівновіддалений від України і від Росії. Тому що санкції – проти Росії. Проти України санкцій немає. І, отже, це Росія має бути зацікавлена в тому, щоб мінський процес було завершено.

Отже, що відбулося в Парижі:
1. Путіна змусили відмовитися від ідеї, що вибори можуть пройти за його, а не за нашим сценарієм.
2. Путіна змусили визнати, що донбаської частини санкцій він позбудеться тільки тоді, коли піде з Донбасу. Повністю і безповоротно.
3. Путіну дали зрозуміти, що ніякі його дії в Сирії не вплинуть на санкції, запроваджені проти Росії за Донбас і Крим.
4. Путін опинився в ситуації, коли ми можемо як завгодно довго і наполегливо працювати над проведенням виборів на Донбасі, погоджувати, голосувати, переголосовувати, вносити зміни – а його санкційний годинник буде йти, ніби підключений до бомби уповільненої дії.
5. Путіна фактично відтягнули від війни. Тепер всі його дії на Донбасі – у політичному полі, а в політичному полі він не може не програти. Якби він сподівався на політичний виграш – не розпочинав би війну.

Це і є перемога української дипломатії, якщо хтось ще цього не зрозумів. Перемога, яку вдалося здобути за підтримки федерального канцлера і президента Франції. Необхідно визнати, що Ангела Меркель і Франсуа Олланд – кожний по-своєму – справляються зі своїм завданням лідерів Європейського Союзу і змогли переконати Володимира Путіна змінити порядок денний із російського на західний. Тому з журналістами спілкувалися саме вони, а він кипів від злості, як старий чайник і не промовив жодного слова ані до, ані після саміту. Вони його зробили. Зробили не вчора, а коли затягли в Мінський капкан. Вчора просто було продовження полювання.
І останнє: люди в Україні, які цього не хочуть зрозуміти і розповідають про путінську перемогу у виразах, гідних ТАСС і Діми Кисельова, зовсім не обов’язково повинні бути агентами Москви чи політиками-популістами, готовими заради рейтингу і красного слівця покласти ще сотню-другу тисяч своїх співвітчизників і розсварити Україну з Заходом, щоб повернути її на Схід. Зовсім ні.
Вони можуть бути просто ідіотами.
Джерело: http://vysnovky.com/blogs/2277-shcho-vidbulosya-v-parizhi