Ця шокуюча за своєю сутністю руйнація сталася в центрі селища Мар’янівка Горохівського району...
Ця шокуюча за своєю сутністю руйнація сталася в центрі селища Мар’янівка Горохівського району...
Леся ВЛАШИНЕЦЬ
Подивитися на скоєне й розповісти про нього попросив приватний підприємець, інженер–проектувальник, мешканець Мар’янівки Богдан Сафонік. Спершу він, а потім і його дружина Людмила зі смутком і обуренням повідали передісторію спорудження постаменту для статуї Божої Матері. Задум встановити святиню в рідному селищі виплекала в серці Валентина Бура. За гроші, зароблені в Італії, 74-річна жінка ще торік придбала статую і плиту, на якій викарбувано дуже гарну молитву. Церковна громада добрий задум схвалила, і люди звернулися в селищну раду із заявою про свій намір та проханням виділити для його реалізації клаптик землі. Зі слів Людмили і Богдана Сафоніків, такого клаптика в селищі не знайшлося. Тоді люди запитали про можливість встановлення скульптури на території колишнього цукрового заводу, якраз у центрі населеного пункту. І справді, місце дуже гарне, видне, як і годиться для святості, а в. о. мар’янівського селищного голови Марія Бартощук порадила звернутися до арбітражного керуючого ПАТ «Горохівський цукровий завод» Миколи Томашука. Розмову з ним Людмила Сафонік передала дослівно: — Миколо Савелійовичу, чи можемо встановити статую Божої Матінки перед адмінприміщенням заводу? — А це не буде шкодити процесу цукроваріння? – почули ділове запитання. — Ні, в жодному разі. І на початку літа на діляночці 3 на 2 метри Валентина Бура, яка саме приїхала з Італії, взялася самотужки виносити сміття, підкопувати старі пеньки. -Трохи збентежило тоді питання одного з працівників селищної ради про те, чиєї конфесії буде ікона, та репліка «Не маєте права тут нічого робити». Але облаштування місця не припиняли, бо хотіли освятити статую на Покрову Божої Матері. Молодята, які мали вінчатися у ці дні, вже й квіти планували покласти до неї. Для певності ще раз зателефонували до Миколи Томашука. Відповідь отримали ту саму: мовляв, робіть, – продовжувала пані Людмила. Тим часом допомагати взялися добрі люди, імена яких попросила назвати сім’я Сафоніків. Свій посильний вклад грішми й матеріалами зробили колишній директор ПАТ «Горохівський цукровий завод» Анатолій Притулюк, колишній селищний голова Микола Шеремета, депутат селищної ради Олександр Притолюк, кошти давали молоді і старші жителі селища. Василь Чемерисюк вимурував постамент, Валентин Кравець зробив опалубку, Андрій Ковальчук власним бобкатом згорнув сміття і пеньки, розчистивши майданчик, Роман Ратушинський встановив поребрики, Богдан Сафонік привіз гравій, підприємець Карапет Асатурян дав пісок, Олег Ревуцький виконав земельні роботи… Щоб облаштувати вхід, акуратно зрізали чавунну секцію і віднесли її всередину приміщення заводу, плануючи зробити з неї згодом гарну хвіртку. — Валентина Бура нещодавно поїхала в Італію, щоб заробити гроші на операцію для хворого сина, мріяла, що зможе придбати і гарну вазу, яка прикрашатиме це святе місце. Організаційними роботами попросила зайнятися мене. Ми погодили їх з усіма службами. Тож можете уявити моє здивування, коли минулого понеділка від охоронця цукрового заводу, який відрекомендувався прізвищем Сорока, я почула, що роботи маємо припинити. Потім прийшов Роман Дорощук і спитав, чи будемо розбирати все, – вже з розпачем казала Людмила Сафонік. – «Звісно, ні», – відповіли ми, а в середу вранці побачили це варварство, – не стримувала жінка ні сліз, ні обурення. …Під’їхавши у четвер разом із Богданом Сафоніком до зруйнованого постаменту, неподалік нього зустріли (мабуть, так Бог дав) самого арбітражного керуючого Миколу Томашука. Було видно, що спілкуватися не мав бажання. Коли ж поспішила за ним, на мої запитання більше відповідав кивками голови. Зрозуміла з них те, що дозволу на роботи не давав, команди руйнувати зроблене – теж. Сів у автомобіль та й поїхав. — Бачите, ніби й не знає мене, хоч он у тій альтанці давав свою усну згоду на встановлення статуї Божої Матері, – лише розвів руками Богдан Сафонік. Дивлячись на перемішану з піском і поребриками землю, на іконку Божої Матері посеред неї, заламували руки боголюбиві парафіянки, обурювалися, тамуючи сльози, чоловіки. В їхніх очах було запитання: «Чи ж матимемо Божу благодать після таких вчинків?» З чиєї недоброзичливості стався цей випадок? Хто зруйнував постамент, вибудуваний для статуї Божої Матері, бачив Бог. А Він, як мовиться, з палкою з Неба не зійде, проте…
На фото: Все, що залишилося від основи, на якій мала стояти фігура Діви Марії.
