Всесвітньо відомий кардіохірург Тодуров їй сказав: «Без операції не обійтися, ще півроку — і буде пізно..."
Всесвітньо відомий кардіохірург Борис Тодуров, обстеживши Антоніну Кудиско з Ківерців, сказав: «Без операції не обійтися, ще півроку — і буде пізно. Приїжджайте до Києва у Національний центр серця». І жінка зважилася на хірургічне втручання. Але не у столиці, а в Луцьку...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
— Хочу, щоб надрукували в газеті фотографію моїх рятівників-лікарів із відділення кардіохірургії обласної клінічної лікарні. Нехай моє вдячне слово стане переконливим аргументом для тих, хто ще вагається, не може зважитися на операцію. Знаю, що у Києві лікування обійшлося б значно дорожче. А коли людина стягується з останнього, то кожну копійку рахує. Так, «ремонт» серця обходиться у значну суму, але життя дорожче, — з такими словами прийшла до редакції, щойно виписавшись з лікарні, Антоніна Кудиско. Історія її справді може слугувати уроком для інших. Жінка довго не знала, у чому справжня причина нездужання, думала, що турбує шлунок. А коли від одного «горе-спеціаліста» почула докір, що такій червонощокій молодиці нема чого скаржитися на здоров’я, то й зовсім опустила руки. Ревматизм тим часом «з’їдав» серце і неприродно червоний колір обличчя якраз і свідчив про біду. Шість років тому пані Антоніні поставили діагноз, який вимагав заміни серцевого клапана. І родина почала збирати гроші на операцію. Були пропозиції оперуватися в Києві, Львові. — Я вибрала Луцьк — і не пошкодувала. Колектив кардіохірургічного відділення молодий, але фахівці тут знаючі. Завідує відділенням Володимир Пецентій, лікар вищої категорії, людина з доброю душею. Після тривалих складних операцій, коли доводиться стояти за операційним столом чимало годин, він завжди відвідує хворих, знаходить для них слова підтримки, вміє заспокоїти. Моїм лікуючим лікарем була Ганна Таранець, яка працює нарівні з чоловіками-кардіохірургами. Тендітна, але сильна і мудра. Також дякую Станіславу Коргановичу, професіоналу, веселуну, який своїм оптимізмом заражає і пацієнтів. Щире спасибі Ігорю Біскубу, який подарував мені друге життя, Віктору Олексюку, а також Валентину Траку, які були поруч у критичні години. Із вдячністю згадую весь медичний персонал відділення. Нехай Бог береже їх від хвороб і негараздів! — завершила свою оповідь Антоніна Кудиско.
На фото: За своїх рятівників — Ігоря Біскуба, Ганну Таранець та Володимира Пецентія — Антоніна Кудиско тепер Богу молиться.
