Майже 30 років учні, вчителі й батьки чекають на новий навчальний заклад у селі Гряди Іваничівського району...
Майже 30 років учні, вчителі й батьки чекають на новий навчальний заклад у селі Гряди Іваничівського району
У строках зведення цей довгобуд може позмагатися хіба що із шахтою №10 «Нововолинською», яка теж розміщена на теренах Іваничівського району. Проблема з будівництвом загальноосвітньої школи у селі Гряди найчастіше потрапляла в центр уваги посадовців якраз перед виборами. Пригадується, восени 2012 року, коли обирали новий парламент, суттєво заворушилися на будові: звели фундамент, урочисто заклали капсулу. Деякі кандидати в народні депутати обіцяли ефективно сприяти будівництву, запевняли, що найближчим часом учні таки навчатимуться у новому просторому приміщенні. За три роки, на жаль, справа з місця не зрушила, і зараз розпочате у двох місцях будівництво (чому так, про це скажу далі) привертає увагу як пам’ятник нерозпорядливості та безгосподарності
Алла ЛІСОВА
Епопея з Грядівською школою тягнеться з другої половини 70–их років минулого століття. Саме тоді предметно заговорили про необхідність будівництва нової десятирічки. На ту пору в Грядах навчалося у дві зміни понад 300 дітей із п’яти сіл, і їм у споруді 1961 року було тісно й некомфортно. Але задум почали втілювати лише через десять років. Довго вибирали місце. Врешті у 1989–му визначили його на горбку в центрі села, за метрів 200 від житлових будинків. Тішилися, що площа велика, тож можна не лише розмістити просторе приміщення школи, а й звести допоміжні об’єкти (гараж, котельню тощо), розбити клумби, садок. Неподалік розкинулося шкільне поле, де й досі учні та вчителі вирощують зернові й овочі. Словом, ніби все було сплановано як слід. Почалися активні роботи. За короткий проміжок часу виріс двоповерховий цегляний корпус. І тут грянула… перебудова, розвал Союзу. Зрозуміло, що не до будівництва… Як поганий хазяїн – усе кинули, не зробили покрівлі, яка б захищала стіни. Нікому до цього приміщення діла не було, ніби й влади ні в районі, ні в селі не існувало. Почало затікати в дощову погоду, псувалися стіни. Аж у 2008 році ініціативна група поїхала в облдержадміністрацію з проханням рятувати ситуацію. Невдовзі до них прибула комісія, яка, оглянувши напівзбудовану–напіврозвалену споруду, винесла такий вердикт: потрібно починати будівництво… з нуля, зробити новий проект із включенням реконструкції діючого приміщення школи вартістю близько шести мільйонів гривень. Тобто нова школа мала постати поряд зі старою. Окрім того, вирішили розібрати другий поверх розпочатої будови, щоб зекономити на матеріалах. Забрали звідти цеглу, плити перекриття, які згодом сільська рада змушена була продати, бо будівельники відмовилися їх використовувати. До роботи приступила фірма «Сантехмонтаж» із Нововолинська. Встигли тільки вирубати гарний садок – гордість колективу. І… гроші закінчилися. Продовжили аж у 2011 році, але після того, як зробили новий, уже третій (!) проект. Фахівці сказали, що розроблений раніше застарів (?). От які ми «багаті»! За новим проектом будова вже коштувала більш як 25 мільйонів гривень. Тендер на будівництво виграв «Луцьксантехмонтаж». Гарний проект, хоча в колективі міркували, що можна було й скромніше планувати. Вирили котлован, який і зараз несе певну небезпеку. Бо хоч і обнесений загорожею, але хіба для дітвори це перешкода? Заклали фундамент, вмурували капсулу, урочисто освятили місце і… на цьому знову зупинилися. Бо на більше не вистачило грошей. Кошти, закладені в державному бюджеті на капітальне будівництво, тоді вирішили скерувати на Іваничівську районну лікарню, щоб спочатку здати в експлуатацію один об’єкт, а потім уже приступити до другого. Загалом за два роки на будові в Грядах було освоєно 972,1 тисячі гривень (330 тисяч – з державної казни, 322 – з обласного бюджету і трохи більша сума – з районного). А потім Україну накрила криза, за нею почалася Революція гідності, війна. Директор Грядівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Володимир Томчук каже, що вони не мали морального права вимагати якісь асигнування на школу, коли їх вкрай потребувала армія, де гинув цвіт нації. Тепер, коли, хочеться сподіватися, ситуація більш–менш стабілізувалася, вирішили по новому колу стукати в усі двері. Бо хоч учнів зараз менше – 171 дитина, нове, більше приміщення вкрай необхідне. Це – єдина в районі одинадцятирічка, де навчаються у дві зміни. Можете уявити, як третьокласникам (крім них, ще учні 5–их і 6–их класів мають уроки у другій половині дня) увечері повертатися додому. Не мають школярі спортивного й актового залів. Усі культурно–мистецькі, розважальні та спортивні заходи, як і лінійки, проводяться у фойє. Батьки задоволені, що зусиллями місцевої влади та педколективу вдалося хоч добудувати сучасний туалет, аби діти не мерзли в холодну пору року. — Відтоку учнів у нас нема, незважаючи на те, що недалеко місто Нововолинськ, – розповідає Володимир Томчук, який уже п’ять років керує двома десятками педагогів. – Навпаки, спостерігається тенденція до збільшення кількості школярів, адже щорічно набираємо в перший клас не менш як 20 діток. Як довідалася, учні Грядівської школи є призерами районних та обласних предметних олімпіад, а випускники стають студентами — «державниками» престижних вишів України. Кілька років тому завдяки виграному гранту Євросоюзу вдалося замінити старі дерев’яні вікна на енергоощадні. Всі класні кімнати належно оформлені, скрізь чисто і затишно. Це те, що під силу зробити самим учителям. — Добивалися коштів через народного депутата Євгена Мельника, який, до його честі, з трибуни Верховної Ради озвучував нашу проблему, – з уболіванням доповнювали свого керівника педагоги, з якими довелося спілкуватися у тісненькому приміщенні учительської. – Згодом почали звертатися до нинішнього депутата Ігоря Гузя, його помічника Андрія Бокоча. Кажуть, що «вибиватимуть» у Києві гроші. А вибивати – це відстояти, аби в Держбюджеті на наступний рік була записана певна сума для будівництва Грядівської загальноосвітньої школи. Очевидно, до цього мають долучитися як обласна, так і районна влада. А також новообрані депутати, які у своїх програмах декларували турботу про виборців. Тим більше, що на Іваничівщині за більш як 30 років не побудовано жодної школи!
На фото: Директор Грядівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Володимир Томчук показує «новобудови». Фото Алли ЛІСОВОЇ.
