У неділю – День працівників сільського господарства. Чи є він для вас святом і як його відзначатимете?..
У неділю – День працівників сільського господарства. Чи є він для вас святом і як його відзначатимете?..
Валерій ДІБРОВА, керівник ТзОВ «П’ятидні» (с. П’ятидні Володимир- Волинського району): — Якщо говорити про державні свята, то День працівників сільського господарства для мене стоїть на другому місці після Дня Незалежності. Усе своє свідоме життя поклав на вівтар служіння селу, землі, українському народу. Є дві найважливіші професії на землі: хлібороб, який дає можливість жити, та воїн, який захищає життя. Відзначатимемо свято усім колективом. Винаймаємо щонайбільший зал, вітаємо працівників, на преміювання виділяємо майже півмільйона гривень. Потім буде святковий концерт за участю, зокрема, Державного академічного волинського народного хору, оркестру «Кантабіле», співака Василя Чепелюка. Затим усі фахівці разом із родинами зберуться за святковим столом, де насамперед скуштують п’ятиднівський коровай.
Валентин ЧЕРНЕЦЬКИЙ, керівник СТОВ «Ратнівський аграрій» (смт Ратне): — Ми живемо у сільській місцевості, де кожен задіяний у господарстві. Тому це не лише професійне свято для працівників «Ратнівського аграрія», для мене особисто, а й свято усіх людей, що живуть у селі. Вітаємо наших земляків, орендодавців, бо вважаємо їх своїми партнерами. Відзначаємо на обласному, потім на районному рівні. Найкращих працівників стимулюємо, аби вони могли відсвяткувати й у колі родини.
Микола СОБУЦЬКИЙ, голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Коршів Луцького району): — За великим рахунком немає чого святкувати, бо нині в країні панує не той тип сільського господарства, який мав би бути. Я є прихильником сімейної форми господарювання і відповідної інфраструктури, що сприяла б розвитку села. На словах це є, але на ділі немає. Тому мені особисто важко назвати цей день святом. Для мене головне не врожаї, не центнери, не надої. Мене хвилює інше: який стан людини, котра працює у селі? Чи це суб’єкт, що впливає на ринок, на ціни, чи це об’єкт, якого оббирають. Поки що селянин є об’єктом, на якому наживаються інші.
Руслан ХОМИЧ, заступник голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Кроватка Рожищенського району): — Як господаря мене тішить, що є хоч один такий день, коли у державі згадують про селян. Бо загалом вони невдоволені своїм становищем, зокрема відносинами з переробниками. На урочистих зборах у Луцьку, коли виступали представники переробних підприємств, довелося почути чимало критичних та іронічних реплік від присутніх у залі. Святковим цей день особисто для мене не може бути. Ще потрібно змолотити сою, а погода підводить. Нещодавно до мене зверталися господарі, аби допоміг кормами. Тобто вже зараз селяни шукають корми. Зима очікується непроста. Великі господарства витримають, а от одноосібникам та фермерам буде сутужно. У людей немає свята на душі.
Олександр МАХНОВЕЦЬ, одноосібник (с. Четвертня Маневицького району): — Ні, це не свято. Раніше, коли люди в сільському господарстві отримували пристойну зарплату, то було свято. А нині кожен переробник думає, як обдурити мужика. Чи йдеться про м’ясо, чи про молоко. Найкраща нагорода для людей — це достойна оплата їхньої праці. Хіба суть у тому, щоб отримати в конверті 200–300 гривень? От якби селянин за кілограм м’яса живої ваги отримав не 1 долар, а 2–3 долари, як три роки тому, вже було б щось. Коли б за літр молока платили не близько 2 гривень, а хоча б 4 — ото була б нагорода. Тоді виробник міг би покращувати умови праці, купувати нову техніку, підвищувати продуктивність праці. Оце було б свято.
Юрій ТІЦЬКИЙ, одноосібник (с.Боремель Демидівського району Рівненської області): — Буду відзначати як зазвичай у селі: свині, город та інші клопоти. А як ще інакше можна відзначати? У селі «свято» щодня. А якщо серйозно, то справжнє свято відчуваєш тоді, коли виростив свою продукцію, продав і маєш копійку в кишені, аби годувати сім’ю. Уже пройшли ті часи, коли пишно святкували професійні свята.
