Іван та Надія Сіваки з Рівного стали пеможцями Чемпіонату світу зі спортивних танців на візках, що нещодавно закінчився в Римі. Подружжя визнане найкращим у латиноамериканській програмі в категорії «Дует 2», тобто коли обидва партнери є візочниками. Судді переконан і: серед 150 спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату з 25 краї н світу виступ українців був неперевершеним!
Іван та Надія Сіваки з Рівного стали пеможцями Чемпіонату світу зі спортивних танців на візках, що нещодавно закінчився в Римі. Подружжя визнане найкращим у латиноамериканській програмі в категорії «Дует 2», тобто коли обидва партнери є візочниками. Судді переконан і: серед 150 спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату з 25 краї н світу виступ українців був неперевершеним. А у змаганнях з європейських танців пара посіла третє місце. У подружжя це вже п’яте золото на чемпіонаті світу, що відбувається кожні два роки: 4 медалі – за латину і одна – у категорії «стандарт»
Мирослава КОЗЮПА
Пара познайомилася в санаторії поблизу Рівного, коли обоє проходили реабілітацію. На другий день знайомства Іван одягнув Надії на палець кільце від упаковки з кетчупу, а через півроку подарував золоте. Трохи згодом дівчина залишила Макіївку та переїхала жити до Івана на Хмельниччину. – Я боялася. Одна справа – романтика біля моря, інша – два інваліди під одним дахом, – згадує сьогодні жінка. Надія зламала хребет у 2000 році за три місяці до свого 19-річчя: на неї впали металеві ворота, коли вона допомагала сусідам їх встановлювати. Дівчина лікувалася і вірила, що ще буде бігати, і лише через три роки сіла у візок. – Кілька тижнів їздила, опустивши голову. Мама йшла позаду і плакала. Вивчилася на швачку, вдома шила на замовлення, – розповіла чемпіонка. Іван добре пам’ятає, як у 2002-му випав із шостого поверху гуртожитку: свідомості не втратив, побачивши розтрощені стопи, зрозумів, що ходити вже не зможе. 20-річний чоловік навчився їздити на візку, а за півроку вже сам став інструктором з керування цим засобом пересування. Танці захоплювали Івана Сівака ще з дитинства. Ставши залежним від інвалідного візка, почав шукати заняття для себе і в інтернеті знайшов клуб, де люди з обмеженими можливостями танцюють і беруть участь у різних змаганнях. Надія відвідувала його тренування, проте пару чоловікові склала лише тоді, коли його партнерка захворіла. У закоханих гарно виходило, тож вони вирішили танцювати разом, хоч для Надії це дуже складно: її травма такого характеру, що кожні п’ятнадцять хвилин викликає у м’язах спазматичний біль, який жінка мужньо переборює без знеболювального, часто під час самого виконання танцю. Адже умовами участі в міжнародних конкурсах забороняється вживати будь-які препарати, під час змагань пари проходять допінг-контроль. Справжнім дивом стало народження в Івана та Надії Сіваків донечки Дарини. Рівненські медики дорікали, про що жінка думала, радили перервати вагітність, навіть відмовлялися приймати пологи. Сім’ю підтримав лікар Михайло Макаренко, з яким познайомилися під час нагородження на проекті «Гордість країни». За декілька місяців «Лікар року – 2007» в одній зі столичних лікарень зробив кесарів розтин. Цьогоріч Даринка вже пішла у перший клас. Вона теж любить танцювати, відвідує бальну студію. Її батько мріє, що колись вийде на танцювальний майданчик разом із нею, а мама радіє посмішці донечки більше, ніж власним перемогам. Майстри міжнародного класу з бальних танців на інвалідних візках гордо стверджують: відсутність ніг – хоч інвалідність, проте аж ніяк не приниження... Тож Іван Сівак їздить по лікарнях Рівненщини і Хмельниччини – працює з людьми, які сіли у візки. Нещодавно пара провела концерт у головному військово-медичному клінічному центрі. «Щоразу ми дякуємо героям, які захищають Україну, за те, що маємо можливість займатися танцями і прославляти нашу державу. Ми намагаємося віддати хоч якусь частинку себе для того, щоб життя стало кращим», – наголосив Іван. А ще подружжя розказало військовослужбовцям, які втратили кінцівки, як продовжувати жити, стати успішними людьми і займатися улюбленою справою. Надія та Іван Сіваки щасливі. Вони мають улюблену справу, відчувають себе потрібними і не планують зупинятися. Надія мріє бути реабілітологом, а Іван прагне вдосконалюватись у професії хореографа. Їхній тренер Владислава Костак визнає: Сіваки – найсильніша і найкраща пара в Україні. До міжнародного успіху їх привели сила духу, наполегливість і працьовитість. Вони здійснили те, чого не кожна здорова сім’я може досягти.
На фото: Танець Надії та Івана Сіваків судді назвали неперевершеним.
