РЕАЛІЇ: п’яний за кермом — злочинець

Щойно виїхали з Луцька, як нашу маршрутку зупинив водій іншої, яка стояла на узбіччі в оточенні знервованих людей... Попросив підвезти кількох пасажирів із дітьми. На запитання нашого водія — «Що трапилося?» — кивнув на автомобіль, що стояв неподалік: «П’яне, як свиня, а за руль сіло…».
За вікнами вже сутеніло й важко було розгледіти, що сталося на дорозі. Вочевидь, п’яний виїхав на зустрічну й «поцілувався» із маршруткою, яка в цей надвечірній час була переповнена. На щастя, цього разу ніхто не постраждав. Але так буває не завжди. Чого варта ось така днями почута статистика: в Україні за рік на дорогах гине понад п’ять тисяч чоловік, а у Швеції — 200! Зрозуміло — не тисяч.
Кожна смерть на дорозі — це трагедія, це чиясь зненацька обірвана доля, а чиясь — скалічена. Але скільки ще потрібно трагедій і смертей, щоб суспільство усвідомило — п’яний за кермом злочинець? Бо якщо (хай простять мені читачі гріх порівняння цих болючих цифр) із початку АТО загинуло 2673 українських військових, то наші дороги — якийсь безкінечний і безглуздий фронт, що без розбору забирає життя дітей, жінок, чоловіків і кінця цим гірким утратам не видно.