ДРУГЕ ДИХАННЯ ОЛІЙНОГО ЗАВОДУ

Після пережитих резонансних подій, пов’язаних із рейдерством, про які раніше писала «Волинь-нова», нововолинське підприємство знову приступило до роботи

Алла ЛІСОВА

Це був якраз той випадок, коли адміністрація заводу запросила журналіста, аби продемонструвати, як за умови колективного вболівання і великого прагнення працювати можна за відносно короткий термін відновити зруйноване виробництво. Позитиву цьому додав і той факт, що чимало мешканців шахтарського міста, його керівництво переймалися долею олійні, переживали, як розв’яжеться конфлікт, і щиро раділи, що майже сто працівників повернулися на свої робочі місця.
Найголовніше ― що майже за два місяці простою не розбіглися кваліфіковані кадри: не спокусилися на «легкий» заробіток за кордоном, не перейшли на більш привабливі підприємства. Саме завдяки їм у стислі строки вдалося налагодити постачання електроенергії, газу та води ―й знову запускати виробництво.
Мої співрозмовники ―головний технолог Нововолинського олійного заводу Олександр Сорока і начальник виробництва Юрій Кулішинський, які сьогодні виконували ще й роль екскурсоводів, повідали, що власними силами повертали обладнання до життя, тим самим спростовуючи чутки, буцімто частину цінного устаткування було вивезено з підприємства в невідомому напрямку. Після цього, кажуть, замовили й оперативно отримали необхідну сировину.
— На щастя, ми не мали боргових зобов’язань перед нашими бізнес–партнерами, ―підкреслив Олександр Сорока. ―Тому нам легко було з ними виходити на зв’язок, вести ділові переговори. Більше того, після лиха, яке спіткало завод, вони постійно телефонували, співчували, підказували шляхи виходу зі складної ситуації. Тішить і те, що вже в першій декаді грудня усі працівники отримають заробітну плату, почнемо сплачувати податки, які дуже потрібні місту.
Суттєво те, що Нововолинський олійний завод не просто запустили, а й оперативно розгорнули його діяльність на повну потужність. З’явився робочий дух, колектив працює з хорошим настроєм, а отже ―злагоджено.
Щодня з конвеєра підприємства сходить 100 тонн якісної олії, яку відправляють у різні куточки України, а іноді ―навіть за кордон. Варто зауважити, що в західному регіоні аналогічних виробництв немає, а ціна на товар, як відомо, включає вартість його доставки. Тому волинська олія затребувана. Дізналася, що при певних економічних розкладах є можливість вийти на потужність 200 тонн на добу.
Усе виробництво зосереджене в одному цеху, висота якого сягає восьмиповерхового будинку. Йому передує пункт контролю за всіма процесами. Під час моїх відвідин роботу цеху в комп’ютерному режимі перевіряв Віталій Галінський. Чотири людини обслуговують чотири дільниці ―нейтралізації та гідратації, відбілювання, виморожування або охолодження, дезодорації. І так безперервно, адже підприємство працює цілодобово.
Сира олія проходить процес очищення та зміни кольору, для цього додають спеціальні порошок та глину, які вбирають у себе всі шкідливі домішки та кольорові пігменти. На дільниці виморожування встановлені три великі ємності та два каталізатори. На усіх етапах передбачена фільтрація, безперервно здійснюється контроль ―зразок продукції направляється для перевірки в лабораторію. До речі, цей виробничий підрозділ називають тут душею та мозковим центром заводу, ним керує Людмила Давидович. Усе, що звідси виходить (готова продукція) і сюди прибуває (сировина, різні інгредієнти), піддається серйозному тестуванню. Злагоджено працює механічна служба, яка намагається передбачити й завчасно усунути дрібні неполадки, тому підприємство зупиняється лише на планові перевірки.
Взагалі організація виробництва поставлена на дуже високий рівень, тому складається враження, що все тут робиться без жодного людського втручання. А насправді ж ―кожен сумлінно і відповідально опікає свою ділянку. Успішно справляється з обов’язками головний інженер Дмитро Нарбут, головний енергетик Микола Шевчук, начальники зміни Віталій Галінський, Артем Сугак, Анатолій Панасюк. Лише скромність завадила згадати у цьому переліку себе моїм гідам Олександру Сороці та Юрію Кулішинському, які працюють тут близько десяти років – від запуску ліній. Ці молоді професіонали вміють приймати правильні рішення й брати на себе відповідальність, на них можна покластися. А за кілька годин ближчого знайомства з підприємством зрозуміла, що випадкових працівників тут немає ―всі перевірені часом і обставинами.
На заводі втішаються, що до них знову звертаються їхні друзі ―керівники ветеранських, благодійних та інших громадських організацій, волонтери, яких вони завжди підтримували і надалі готові подавати руку допомоги. Є й ще один позитивний момент: колектив почав підготовку до Дня Святого Миколая ―тож дітки працівників також матимуть радісні сюрпризи.


На фото: Готовий продукт на виході демонструє начальник виробництва Юрій Кулішинський.
Фото Алли ЛІСОВОЇ.