ХТО ПОКЛАВ ОКО НА НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД?

У промисловій частині міста на трасі, яка веде на шахту №10, з’явився білборд із написом: «Не допустимо рейдерського захоплення РМЗ!» Що за цим стоїть?..

Алла ЛІСОВА


Спочатку трохи історії. Підприємство під назвою рудоремонтний завод засноване у 1957 році. Саме тоді на теренах Нововолинська постало дев’ять шахт, які потрібно було обслуговувати в частині ремонту гірничого обладнання та механізмів, задіяних у видобутку палива. 1976 року в результаті об’єднання заводу з центральними електромайстернями (ЦЕЕМ) він почав іменуватися «Нововолинський ремонтно–механічний завод», а в 1998 році до абревіатури додали ДП — державне підприємство, яке підпорядковується Міністерству енергетики та вугільної промисловості.
У цьому статусі НРМЗ всі роки спеціалізується на виробництві й ремонті продукції для шахт ДП «Волиньвугілля» та «Львіввугілля», шахти «Надія», ПАТ «Львівська вугільна компанія» (Червоноградська збагачувальна фабрика), працює також з індивідуальними замовниками з різних сфер економіки. Упродовж багатьох років завдання пошуку замовників і на цій основі складання програми розвитку лягали на плечі колективу. Різні часи переживало підприємство, діяльність якого багато в чому залежала від того, як працюють шахти. Та чи не найскладнішими виявилися 2002–2003 роки: велика заборгованість із заробітної плати, відсутність обігових коштів на закупівлю сировини і матеріалів, блокування рахунків у зв’язку з податковими перевірками, низька платоспроможність замовників, велика дебіторська заборгованість… Словом, Нововолинський ремонтно–механічний завод опинився на межі банкрутства. Потрібно було рятувати ситуацію.
Саме в цей критичний період директором заводу став Богдан Бойко, який прийшов на РМЗ ще у 1992 році. Починав звичайним слюсарем–ремонтником, потім — інженер–технолог, з 1995 року очолював дільницю металоконструкцій. А з березня 2003–го і понині керує колективом підприємства.
«Богдан Бойко — мудрий, вимогливий, справедливий, тактовний керівник, який вміє і знає, як налагодити виробництво та керувати. Це чуйна та інтелігентна людина, здатна почути й зрозуміти інших», — такі слова на адресу свого керівника говорили працівники заводу. Як аргумент на користь директора згадували той факт, що завдяки його рішенням упродовж 2004–2005 років робота підприємства стабілізувалася: повністю погасили заборгованість із зарплати, відновили зв’язки з колишніми замовниками, ґрунтовно велася робота з розширення ринків збуту.
Нелегко працювати із шахтами, які зараз переживають чи не найскладніший період у своїй історії. Тому в останні роки потрібно було вміти балансувати, враховуючи інтереси партнера й захищаючи рідний завод. Так, ВП «Шахта «Бужанська» досі не погасила три мільйони гривень боргу. На складі лежить виготовлена для ДП «Львіввугілля», але не проплачена ним продукція. Тобто маркетингова служба змушена вести гнучку політику, щоб і «вовки були ситі, і вівці цілі».
Попри непросту ситуацію, РМЗ планові завдання минулого року виконав на 120 відсотків. Нині підприємство повністю забезпечене замовленнями, в повному обсязі (включно з авансом за січень) 59 працівникам виплачено заробітну плату, яка в середньому становить понад 4000 гривень, відсутня заборгованість із податків. До речі, їх сплачено в бюджети всіх рівнів за 2015 рік майже 3 мільйони 207 тисяч гривень. Напрацьовані активи, які можна сміливо скеровувати на модернізацію. Ефективно працюють усі виробничі дільниці: ремонтно–механічна, металоконструкцій, ремонтно–механічна енергомеханічного відділу, допоміжна, а також кисневе відділення. За спожиту електроенергію, на відміну від шахт, розрахувалися у повному обсязі. На підприємстві відсутня соціальна напруга, колектив зацікавлений трудитися на кінцевий результат. Як бачимо, завод став самодостатньою виробничою структурою, яка здатна заробляти кошти. Скажіть, чи багато таких підприємств зараз знайдеться в Україні?
Елементи неспокою і дисбалансу з’явилися минулого літа, коли поширилася інформація щодо можливої зміни керівника. Пригадуєте, така хвиля під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів прокотилася вугільними підприємствами. Комусь дуже хотілося під цей шумок поставити «свого» і на РМЗ.
До них тоді прибув голова облдержадміністрації Володимир Гунчик у супроводі багатьох журналістів. Губернатор не лише оглянув виробничі потужності заводу і дав свою, досить-таки позитивну оцінку, а й зажадав від керівництва підготувати бізнес–план розвитку на два роки. Директор підприємства Богдан Бойко на камери запевнив керівника виконавчої гілки влади в області та міського голову, що підприємство спроможне не лише повністю забезпечувати обслуговування всіх шахт, у тому числі й десятої (виготовлення металоконструкцій, аркових кріплень та капітальний ремонт гірничого обладнання), а й перекваліфікуватися під інших замовників, що вже й почали робити. Мова велася і про те, що у пакеті замовлень заводу повинні бути й інші напрацювання, пов’язані з переоснащенням котелень на альтернативні види палива. Ремонтно–механічний завод не боїться і цього. Було продемонстровано виставку готової продукції. Здавалося, тоді хмари розвіялися… Та, виявилося, не надовго.
Трудовий колектив знову змушений був уголос заявити про те, що все сказане півроку тому — не прості обіцянки, про що свідчать викладені вище результати роботи підприємства. З планом колектив упорався, перспектива на нинішній рік підкріплена реальними результатами. У цьому проглядається ефективне керівництво усіх служб підприємства на чолі з директором.
Разом із тим на своїх загальних зборах, які відбулися в кінці минулого тижня, трудовий колектив серед господарських питань порядку денного обговорив ситуацію, що може виникнути на їхньому підприємстві: за неофіційною інформацією, яка, однак, заслуговує на довіру, в міністерстві є намір змінити керівника ДП «Нововолинський ремонтно–механічний завод» на «свого». Робітникам і всьому колективу не зрозуміла логіка таких дій, і вони готові до рішучих кроків. Тим більше, що подібні прецеденти вже мали місце в нашому регіоні. Відомо, що внаслідок сумнозвісних подій на Донбасі тамтешні підприємства перестали працювати. Їхні керівники, не бажаючи залишити директорські портфелі, подалися з ними в міністерство… Чому б не прийти на все готове, коли є досвід роботи, в тому числі щодо функціонування тіньових схем (доводилося читати), кадри готові, регіон спокійний? Не виключено, що в планах — послабити або й знищити конкурента і постачати продукцію «від себе».
Директор ДП «Нововолинський ремонтно–механічний завод» Богдан Бойко, який категорично заперечував проти того, щоб писати щось позитивне про нього, вважає, що, навіть маючи право(!) робити якісь кадрові перестановки, в міністерстві мали би прислухатися до голосу трудового колективу. Більше того, якщо робити зміни, то, очевидно, хтось новий мав би запропонувати серйозні плани виведення підприємства на вищий, більш ефективний рівень розвитку, викласти кращі перспективи подальшого функціонування заводу тощо. Адже колектив, на жаль, має сумний досвід «розгрібання» проблем після невдалого керівництва.
З огляду на це збори трудового колективу висловили довіру й підтримку директору Богдану Бойку, заявивши, що не допустять його заміни й призначення на посаду особи, яка не має жодного стосунку до колективу, й такі дії трактуватимуть як рейдерське захоплення підприємства. Залишають за собою право не допустити на територію заводу сторонніх осіб. Рішення зборів довели до відома Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Голову профкому, заступника директора з комерційних питань та транспорту Сергія Жернова обрано уповноваженим трудового колективу ДП «Нововолинський ремонтно–механічний завод», який має право здійснювати контроль за виконанням рішень загальних зборів та підписувати подання і скарги від імені трудового колективу до компетентних державних органів з питань, вирішуваних на загальних зборах, а також представляти інтереси трудового колективу у відповідних службах та організаціях.
Давно на підприємстві не спостерігалося такої напруги. Кому потрібно сіяти смуту і сумніви в колектив, котрий зацікавлений діяти в інтересах зміцнення вугільних підприємств, які становлять основу енергетичної незалежності нашої країни, розбудови рідного міста й України? Працівники налаштовані не піддаватися на провокації, наполегливо відстоювати не лише своїх керівників, а й власне право трудитися ритмічно і злагоджено. Для цього створені всі умови.