«ДАВАЙТЕ ЗЕКОНОМИМО КОШТИ І РОЗШИФРУЄМО НАЗВУ СЕЛА ПО-НОВОМУ: МАЯКИ — ВІД МАЯКА, ЯКИЙ ВЕДЕ НАС У ЄВРОПУ»

Запущена дезінформація про те, що перейменування населених пунктів і вулиць згідно із Законом про декомунізацію дорого обійдеться громаді, діє. У цьому ми переконалися, коли побували на громадських слуханнях щодо зміни назви села Маяки Луцького району на колишній Княгинінок, який згадується в писемних джерелах ще у 1187 році. Бо після сходу питання «Чому історична справедливість не може переважити колгоспної романтики?» так і залишилося відкритим...

Сергій НАУМУК

«НАШЕ СЕЛО ВІСІМ СТОЛІТЬ НАЗИВАЛОСЯ КНЯГИНІНОК»
— Запитую одного, який рід занять, а він мені відповідає: «Не жонатий», — сміється жінка, що проводить реєстрацію жителів Маяків Луцького району для громадських слухань щодо зміни назви села.
Записавши прізвище, ініціали, адресу, кожен маяківець ставить підпис і отримує картку для голосування. На громадські слухання зареєструвалися 189 чоловік. Ініціювали перейменування села ветеран Другої світової війни Іван Гайда та засновник і багаторічний керівник народної аматорської хорової капели «Посвіт» Ростислав Кушнірук, якого малолітнім разом із родиною за зв’язки з УПА вивезли у Сибір. Звернення Гайди — Кушнірука озвучили на сесії сільської ради і депутати вирішили провести громадські слухання щодо зміни назви села на Княгинінок, а заодно і щодо перейменування вулиці 17 Вересня.
— Для мене назва Маяки нічого не значить, бо вона не має історичного підгрунтя, — починає свій виступ один з ініціаторів перейменування Ростислав Кушнірук. — «Маяки» для мене чуже слово. Наше село вісім століть називалося Княгинінок, а Маяки — лише з 1964 року, коли його назвали на честь місцевого колгоспу. Звертаюся до вас, щоб ми поновили історичну назву. Тепер щодо вулиці 17 Вересня. Що приніс нам вересень 1939–го? З нашого села у 1941 році розстріляли 43 чоловіка, 97 згинуло в Сибіру, 41 поліг у Другій світовій війні, 62 загинуло в УПА, 14 хлопців із Сирників були закатовані СМЕРШем без суду і слідства. От що нам дали ці маяки, вересні і все інше.
— Що це значить? — нетерпляче гукає чоловік із гальорки.
— Це той, що нічого не знає і знати не хоче, — пояснює хтось позаду.
У залі здіймається шум. Хтось погоджується зі сказаним, є й противники. До слова запрошують представника Українського інституту національної пам’яті Ларису Бондарук, яка родом теж із Маяків.
— Закон про декомунізацію передбачає зміну назв, які пропагують нацистську та комуністичну тоталітарні ідеології. Питання щодо зміни назви вашого села непросте. Є факт найменування населеного пункту на честь колгоспу, але назва «Маяки» не містить у собі пропаганди комуністичного тоталітаризму, тому не підпадає під дію закону. Хоча маєте шанс повернути красиву стару назву. Щодо назви вулиці 17 Вересня, то закон зобов’язує її змінити, бо вона пов’язана із встановленням радянської влади в Україні. Проблема в тому, що ми погано знаємо власну історію, — резюмує Лариса Бондарук.
— Ми її взагалі не знаємо, — коментує хтось позаду мене.
Дехто з місця в кар’єр кидається в дискусію. Галасу більшає, а конструктиву меншає. Один запитує промовця, звідки пішла назва Княгинінок, інший допитується, чи підпадає назва Маяки під Закон про декомунізацію. Противники перейменування стару назву презирливо вимовляють не інакше як КнягинЬОнок.
— То, може, і обеліск варто знести (мова йде про унікальний пам’ятник «Синам єдиної України» в Маяках, де обабіч Матері–України стоять воїн УПА і воїн Червоної армії. — Авт.)? — бере слово молодий чоловік у залі. — Чому 17 вересня пов’язали з 1939 роком, а не з 1919 роком, коли було надруковано відозву Симона Петлюри? Який злочин вчинила радянська влада, назвавши село Маяки? Перейменування на Княгинінок — це маразматична думка.
На цього «знавця» історії мало вплинули пояснення, що Закон про декомунізацію не стосується бойових офіцерів та солдатів, які не вчинили злочинів. А щодо назви вулиці, то хлопчина просто не уявляє собі, чим за радянської влади могла закінчитися прив’язка 17 Вересня до Петлюри. Дійсно, перейменування міста чи села — не злочин. Навіть якщо населений пункт назвали б на честь найкривавішого тирана. Злочин — прославляти владу (хай навіть у назвах міст і сіл), яка загубила мільйони невинних людей. А твердити, що радянська влада біла і пухнаста, — точно маразматична думка.
Затим на сцену сільського Будинку культури виходить учитель історії місцевої школи Наталія Смірнова (онука знаменитої ланкової Ганни Смірнової, яка свого часу двічі була депутатом Верховної Ради СРСР). Розповідає, що Княгинінок згадується у писемних джерелах у 1187 році. У 1946-му в селі було засновано колгосп імені Хрущова, який потім перейменували на «Маяк», а село — на Маяки. Про доцільність повернення історичної назви говорили не лише Наталія Смірнова, а й інші місцеві жителі: Євген Прокоп, Алла Гац, голова ветеранської спілки села Андрій Гіляровський.

«ДЛЯ ЧОГО ПОВЕРТАТИСЯ ДО СИВОЇ ДАВНИНИ?»
Одним із аргументів противників зміни назви було те, що перейменування коштуватиме грошей. Проте юрист Маяківської сільської ради Владислав Чайковський пояснив, що після зміни назви села чи вулиці не треба міняти ані паспортів, ані статутних документів підприємців, ані інших документів. Вони залишаються чинними. Документи змінюватимуть природним шляхом. Наприклад, після продажу нерухомості покупець отримує купчу вже з новою назвою вулиці чи села. Голова Маяківської сільської ради Олена Твердохліб наголосила, що після зміни назви сільська рада подає інформацію про це в усі інстанції. І всюди фігуруватиме нова назва і стара одночасно. Проте якщо якісь документи і доведеться змінювати, то безкоштовно. Це прописано в Законі про декомунізацію. Але пояснення мало вплинули на противників перейменування. Мовляв, знаємо ми нашу владу: сьогодні — одне, а завтра — інше. А що буде через 10 — 20 років, ніхто не може передбачити. Воно то так. Але це зовсім не причина нічого не змінювати.
— Перейменувати село — це великі затрати. Школа і всі бюджетні організації, установи муситимуть міняти документи і платити за це великі гроші. То нащо тратити їх на зміну вивісок? У нас багато проблем — і ця не першочергова, — Віра Будько зірвала оплески в залі.
Після неї слово взяв підприємець Микола Чорнов. Він, як немісцевий, не брав участі у голосуванні. Проте обізнаний з історією села не гірше за корінних мешканців. Микола Миколайович переконував зберегти давню назву і привселюдно заявив, що готовий за власні кошти виготовити нові таблички з назвами села та вулиці. Але й це не остудило прихильників колгоспних назв.
— Ми повинні пам’ятати історію, але для чого вертатися назад до княжих часів? Ми йдемо у майбутнє. Назва села Маяки пішла від назви колгоспу, проте ми можемо відмовитися від такого трактування. А щоб зекономити наші кошти, сили і час, просто розшифрувати назву інакше. Маяк, скажімо, є дороговказом для кораблів. Наше село розташоване на міжнародній трасі. Воно, як маяк, який проводить транспорт у Європу та в Україну. Можемо на сесії сільської ради прийняти рішення, що село Маяки назване від маяка, який веде нас у Європу, бо ми йдемо в Євросоюз. І витрат не буде, — агітував протоієрей УПЦ МП отець Петро (Приступа) і, натхненний оплесками (хоча дехто й вигукував із залу: «Маяк — маніяк!»), продовжив: — Щодо вулиці. Чому Верховна Рада не виключила 17 Вересня з календаря взагалі? — пробував іронізувати. — З цією датою можна пов’язати багато позитивного і негативного. Пропоную приурочити до 17 вересня святкування Дня села. Це буде прекрасна дата. Або простіше: вулицю 17 Вересня перейменувати на вулицю 1 вересня або 7 вересня.

«МЕНІ СОРОМНО, ЩО Я ТУТ СВЯЩЕНИК, ЯКЩО ВАМ БАЙДУЖЕ, ХТО ВАШ ДІД-ПРАДІД»
Іншою тональністю відрізнявся виступ настоятеля Свято–Покровського храму УПЦ КП.
— Мені соромно, що я тут священик. Де ваша повага один до одного, маяківці чи княгинінці!? — гучний голос отця Михайла (Бучака) перекрив гамір. — Де ваша вихованість? Які ми є? Отченаш не читаємо? «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Забули ці слова?
— Забули, — кидає хтось із залу.
— Забули, то нагадайте, — з притиском продовжує отець Михайло. — Треба поважати кожного. Кажемо, що не чіпатимемо минулого. Тоді забудьте, хто був ваш прадід, не пам’ятайте, хто був ваш прапрадід. Можемо прийняти рішення, яке захочемо. Якщо до сьогоднішнього зібрання я ще думав: хай будуть Маяки, то нині я категорично за те, щоб перейменувати село.
З отаким настроєм присутні й підійшли до голосування. Прихильники стародавнього Княгинінка здобули 45 голосів, прибічники колгоспних Маяків — 125.
Обговорення нової назви вулиці не було вже таким бурхливим. Хоча пропозицій надійшло чимало: Покровська, Героїв Майдану, 1 Вересня, Європейська, Героїв Небесної сотні, Княгинінська, Торгова.
— Чого не П’яна або Чарочна — на цій вулиці всі генделики розташовані, — пропонує якийсь дотепник із залу.
Найбільше голосів здобула пропозиція голови сільради Олени Твердохліб — Центральна, за яку проголосували 58 присутніх маяківців. Остаточне рішення щодо перейменування прийматиме сесія сільської ради, яка й врахує результати громадських слухань.
А мені все не йдуть з голови слова полонених на Донбасі російських розвідників, що їх у листі навели наші солдати, коли виступали за нові нерадянські і не російські назви міст і сіл: «Наша земля, наши названия, наши города». n


ДОВІДКА «ВОЛИНІ-НОВОЇ»

Село Княгинінок було перейменоване рішенням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих №283 від 15 травня 1964 року. Там зазначено: «Враховуючи клопотання районних партійних і радянських організацій і побажання населення, а також застарілі та неблагозвучні назви, виконком обласної ради депутатів трудящих вирішив:
1.Перейменувати одноіменні населені пункти.
2.Перейменувати населені пункти, які носять застарілі та неблагозвучні назви:
село Княгинінок Милушівської сільської ради — на село Маяки».
Рішення підписали голова виконкому Ю.Ярощук та секретар виконкому С.Купрійчук.