Це — рядок із тексту про війну айдарівця Романа Луцюка, надрукованого в нашій газеті у серпні 2014 року. Болючі рядки, як осколки, рвали душу. Прізвища автора ми тоді не знали...
Це — рядок із тексту про війну айдарівця Романа Луцюка, надрукованого в нашій газеті у серпні 2014 року. Болючі рядки, як осколки, рвали душу. Прізвища автора ми тоді не знали. Поранений боєць, перша зустріч з яким відбулася в Луцькому військовому госпіталі, назвав лише свій позивний — «Лисий»...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
— У солдатів нема імен, лише позивні та псевдо. А на війні — як на війні, — тільки й сказав тоді чоловік із перев’язаною рукою. А наступного дня він зайшов у мій кабінет і поклав на стіл кілька густо списаних аркушів. — Цікавилися, як ми, то я вночі написав про своїх хлопців, — сказав і поспішив до виходу. І не поезія, й не проза, — а кожне слово влучало в серце. Писав чоловік про бойових побратимів, які гинули на Сході, захищаючи Україну, просто і щиро, і сам душею був із ними. «Печуть новини про втрати, І ти, забувши про біль у руці, Знов плачеш вночі, Шкодуючи друзів — вони ж на війні»… Згодом від старшини другої роти батальйону «Айдар» Олега Твердохліба ми довідалися, що «Лисий» був учасником Майдану, в травні 2014 року пішов добровольцем на Схід. 21 червня під час бойового завдання в селі Георгіївка Луганської області він отримав поранення в руку. Недолікувавшись, повернувся в зону АТО. А на початку листопада у місті Щастя бійця знову наздогнала ворожа куля, осколки посікли живіт. Тоді ми й довідалися ім’я героя — Роман Луцюк, уродженець села Шклинь Горохівського району. А послуговувалися псевдо хлопці не від добра, до бійців добровольчих батальйонів сепаратисти ставилися з особливою ненавистю, нерідко тероризували їхні родини. Після другого поранення Роман два місяці перебував у реанімаційному відділенні Київського госпіталю, переніс 6 операцій. Родина, односельчани, волонтери шукали кошти, щоб відправити його на лікування за кордон. На жаль, врятувати нашого земляка не змогли навіть у США. В ніч з 19 на 20 березня серце Романа Луцюка перестало битися. В глибокій скорботі зустрічало героя рідне село, припадали до домовини мама, дружина, донечки Романа. У серпні цього року чоловікові виповнилося б 40. Сьогодні об 11.30 у Свято–Троїцькому соборі Луцька відбудеться відспівування. Поховають героя на кладовищі в селі Гаразджа на Алеї почесних поховань. Гинуть найкращі сини України. Цими днями знову надійшла сумна звістка зі Сходу. В зоні проведення АТО біля села Піски Донецької області обірвалося життя лучанина Олега Горкавчука, який служив у 128–й окремій гірсько–піхотній бригаді. Був мобілізований торік у квітні. Народився 1981 року, працював у компанії «Волиньхолдинг». Луцьк прощатиметься з Олегом Горкавчуком у понеділок, 28 березня, об 11 годині у Свято–Троїцькому соборі. Громадянська панахида — на кладовищі в селі Оздів Луцького району, де й поховають бійця. Схиляємо голови, складаючи останню шану землякам, які віддали життя за Україну, висловлюємо щире співчуття їхнім родинам.
На фото: Роман Луцюк і Олег Горкавчук залишаться у нашій пам’яті назавжди.
