ПО ВОДУ — ЗА 4 КІЛОМЕТРИ

Село Пугач у Сарненському районі Рівненської області стоїть на гранітах, тож про звичайну криницю там і мріяти не доводиться

Левко ЗАБРІДНИЙ

Багато селян свого часу працювало на Клесівському гранітному кар’єрному заводі, адміністрація якого дбала про те, аби кілька разів на тиждень привезти у село питну воду і заповнити спеціальний резервуар. Проте нині підприємство не функціонує і люди змушені самі їздити з пластиковими бутлями за 4 кілометри у сусіднє село, щоб задовольнити хоча б мінімальні свої потреби — пиття та приготування їжі.
Клесівська селищна територіальна громада, до якої входить Пугач, просить обласну раду допомогти з фінансуванням, щоб добудувати тут водопровід. Або ж принаймні внести населений пункт до переліку інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, які будуть фінансуватися з держбюджету.
— У Пугачі понад 500 мешканців, — розповідає заступник клесівського селищного голови Тетяна Коханевич. — У 2014 році за понад 2 мільйони гривень вдалося зробити водопровід, по якому нині тече технічна вода. Вживати її не можна, проте ті люди, які не мають можливості привозити питну із сусіднього села, змушені кип’ятити технічну — і так перебиваються. На посуд потім неможливо дивитися… Потрібно 7 мільйонів гривень для облаштування станції знезалізнення.
Обласні депутати на засіданні будівельної комісії обіцяли селянам допомогу.