В Америку Василь Гриб узяв баян і збірку «Волинь моя»

 

        Леся ВЛАШИНЕЦЬ
     
     Василь Васильович Гриб – особистість знана й авторитетна на Горохівщині. Він – один із плеяди музикантів, яких у районі називають соловейками, учасник народних хорових колективів, зокрема гордості району – аматорського гурту «Відлуння», директор народного дому «Просвіта», володар звання «Кращий працівник галузі культури Волині» і просто дуже хороша людина, добрий господар, колега.
     Ще зовсім недавно глядачі в Лобачівці, на Горохівщині й Волині аплодували Василеві Васильовичу за чудову акторську гру у п’єсі Шолом-Алейхема «У селі Анатівка». Нею сільські аматори, навчені театральної майстерності своїм односельчанином, режисером, народним артистом України Петром Панчуком, підкорили серця київської публіки. Василь Гриб зіграв у п’єсі роль Менахема, якого доля привела в Америку. А цими днями всі, хто знав директора «Просвіти», засумували насправді, почувши, що він із дружиною відлітає за океан.

Василь Васильович згадував: коли граєш із самим Петром Панчуком, виростають крила.

 

Ще зовсім недавно глядачі в Лобачівці, на Горохівщині й Волині аплодували Василеві Васильовичу за чудову акторську гру у п’єсі Шолом-Алейхема «У селі Анатівка».

     «Таки наважився», – подумалося, коли пригадала, як Василь розповідав раніше про свої заробітчанські місяці у США. Міг тоді залишитися там, але…
     — Було дуже сумно без своїх людей, села і пташок. Вони ніде так не співають, як у Лобачівці. Косиш спозарання траву, а соловейки витьохкують, наче знають, чого хоче душа, – виливав словами любов до рідної землі.
     У дорогу Василя проводжало все село. Двері його домівки не зачинялися до ночі, погомоніти з сім’єю Грибів ішли жителі навколишніх сіл. А він навіть за чотири дні до від’їзду не пропустив репетиції аматорського хору «Освітянка». Розчулився до сліз, коли від співочого колективу голова районної організації профспілки працівників освіти та науки Євгенія Карп’як вручила йому вишитий оберіг для заокеанської оселі зі словами «Господи, благослови всіх, хто входить у цей дім», книги односельчанина Леоніда Чучмана і горохівських освітян–поетів. Утирав рясні сльози, коли колектив заспівав «Козак від’їжджає, дівчинонька плаче» і «Многая літа».

Коли ми ще побачимо Василя на сцені?

  Син Василя Гриба Тарас розповів, що на нове місце батьки взяли найнеобхідніше. Пакуючи свої речі, Василь Васильович найпершу поклав у папку з документами збірку Степана Кривенького «Волинь моя». Можливо, не взяв із собою щось інше, але таки повіз в Америку баян. Не мав свого футляра, та виручив Олександр Шепшелей. Василь то виймав інструмент, то знову клав його у багаж, і врешті пішов у сільраду оформити довідку, що баян не має історичної цінності, і забрав як найдорожчий скарб.

 

— Було дуже сумно без своїх людей, села і пташок. Вони ніде так не співають, як у Лобачівці.

     — На новий там довго доведеться заробляти, а без інструмента не зможу, – сказав, змахнувши з обличчя сльозу.
     Коли від’їжджав, біля народного дому «Просвіта» гурт «Відлуння» заграв своєму Солов’ю бравий марш.
     – Із ним ми тебе, Василю, проводжаємо, з ним і зустрічатимемо, – запевнили земляки. 
     
     На фото: Коли ми ще побачимо Василя на сцені?
     Фото Олександра ФІЛЮКА.