Від героя – до ізгоя?
Після своїх резонансних заяв Герой України Надія Савченко поступово втрачає народну любов. Що б ви сказали легендарній льотчиці, а нині нардепу при особистій зустрічі?
Богдан БЕНЮК,
народний артист України (м. Київ):
— Нічого б не сказав… Вона — людина душевно надломлена. А ми підняли її на щити уверх. Як у світовій класиці — зробили з неї кумира, одностайно ставили «плюс», а тепер — незадоволені. Будуть ще й інші варіанти. Але всі ми повинні усвідомити, що в політиці потрібно працювати довготривало, щоб своє ім’я засвідчити справами.
Надія ГУМЕНЮК,
письменниця, лауреатка премії ім. Лесі Українки, заслужена журналістка України (м. Луцьк):
— Я б сказала Надії, що у характері людини, яка стала символом країни, обов’язковими мають бути дві риси — мужність і мудрість.
Мужність, звісно, їй, як військовій льотчиці, притаманна. А мудрість приходить лише із досвідом, на шляху до якого тактику вояка потрібно поєднати із тактом дипломата.
Мужність, звісно, їй, як військовій льотчиці, притаманна. А мудрість приходить лише із досвідом, на шляху до якого тактику вояка потрібно поєднати із тактом дипломата.
Ганна ГЕРМАН,
колишній радник Віктора Януковича (м. Київ):
— Я сказала б не Надії Савченко, а нашому Президенту і нашому народу: не спішіть поперед батька в пекло. Треба подивитися на людину, перевірити її в справі, а тоді вручати звання героя, славити, творити кумира. Перш ніж ставити її на п’єдестал, слід було спокійно, без совєтської штурмовщини, роздивитися і зважити все. Під час першого і єдиного туру всі були у неї закохані: обираємо Надю. Такий поспіх, емоційність у вирішенні важливих державних справ, як правило, приводять до глибокого розчарування. У чому винна Надія? У тому, що є, яка є? А хіба вона була іншою? Людина, котра не має політичного досвіду, у політиці швидко стає маріонеткою. Не треба зачаровуватися — і не будемо розчаровуватися. Наш народ сам собі винен.
В’ячеслав ХІЛЬЧИШИН,
позивний «Лось», доброволець «Айдару» (с. Люхча Сарненського району Рівненської області):
— Я сказав би їй, що в дечому підтримую, а в дечому ні. Порекомендував би обережніше робити заяви. Вона надто сильно рубає з плеча. Треба слідкувати за словами, щоб не було провокацій. Але думає Надя правильно, тільки кожен розуміє її по-своєму.
Петро ПАНЧУК,
народний артист України, лауреат Шевченківської премії, керівник самодіяльного театру с. Лобачівка Горохівського району (м. Київ):
— Та я зі своєю жінкою не можу розібратися, не те що з Надією Савченко. У мене зараз зовсім не вистачає часу на такі роздуми, бо готуємо виставу до Дня Незалежності України. Дасть Бог, поставимо. Оце нині мій клопіт. Якщо почну думати про Савченко, а Савченко про мене, то не буде толку ні в мене, ні в неї.
Віктор САПОЖНІКОВ,
міський голова (м. Нововолинськ):
— Вона — Герой України, неординарна особистість, до неї майже два роки була прикута увага всього суспільства. Виходячи з цього, можу сказати: якщо вона впевнена в тому, що говорить (а Савченко більше знає про ситуацію на Сході, ніж пересічні громадяни), то повинна доводити свою правоту. З точки зору громадянина та народного депутата. Якщо хтось її переконав у зворотному — це теж має право на існування. Тільки блазень не змінюється, а мисляча людина завжди змінюється. Але не завжди шлях голодування в її ситуації може привести до перемоги. Вона повинна сама все зважити.
Сергій CЛАБЕНКО,
депутат Волинської обласної ради, фракція «Батьківщина» (м. Луцьк):
— Я би порадив Надії зайнятися самоосвітою. Бо професійна діяльність народного депутата України передбачає постійне вдосконалення. У приміщенні Верховної Ради є прекрасна парламентська бібліотека, в якій можна почерпнути багато корисної інформації. Нардеп повинен постійно вчитися. До речі, законом про статус народного депутата передбачено навчання або перенавчання обранця. Надія ще молода, має багато часу, щоб застосувати набуті знання на практиці.
Володимир КАРПУК, депутат Верховної Ради України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Я не був такий захоплений Надією, як інші. Бачив, що вона людина, м’яко кажучи, екзальтована.
Сказав би їй, що політика в умовах війни — дуже серйозна річ. Не можна діяти емоційно. В умовах війни з агресором треба зважувати кожне слово.
Дивували певні моменти навіть на суді. Жодних ілюзій щодо Савченко як самостійного політика не мав. Сказав би їй, що політика в умовах війни — дуже серйозна річ. Не можна діяти емоційно. В умовах війни з агресором треба зважувати кожне слово. Якщо не маєш досвіду, не треба робити таких заяв. На жаль, рівень компетентності наших політиків дуже низький. І в світі він низький також, якщо подивитися на Трампа — кандидата в президенти Америки.
Бліц провели Сергій НАУМУК, Лариса ЗАНЮК, Оксана КУЦИК.
