Вчитель трудового навчання загальноосвітньої школи І — ІІІ ступенів села Городище Ківерцівського району Олексій Приведенець вісім років тому запропонував проводити для старшокласників факультативні заняття з основ бджільництва...
Вчитель трудового навчання загальноосвітньої школи І — ІІІ ступенів села Городище Ківерцівського району Олексій Приведенець вісім років тому запропонував проводити для старшокласників факультативні заняття з основ бджільництва. Сам Олексій Тимофійович –пасічник зі стажем, тож вирішив передати свої знання учням
Оксана КУЦИК
– Діти зацікавилися, – каже вчитель. – За основу взяли навчально–публіцистичне видання Віктора Поліщука «Бджільництво». Тоді ще не був таким поширеним інтернет, то я перефотографовував ілюстрації та схеми з книжок, збільшував і робив стенди у клас. Щоб учні засвоювали інформацію не лише на словах, а й на ділі, біля школи облаштували пасіку: поставили 8 вуликів, обгородили високим парканом з металопрофілю. Однак цієї зими хтось поперевертав бджолині хатки і комахи загинули. Доведеться хлопцям робити все заново. Зате вдома майже у кожного старшокласника є по кілька вуликів. Заняття у гуртку переросло для них у хобі. Протягом навчального року двічі на тиждень Олексій Приведенець вчить школярів виготовляти рамки та вулики, формувати гнізда, доглядати за комахами–медоносами. Чоловік пишається, що багато їхніх випускників уже самі розводять бджіл – Сергій Ройко, Микола Ройко, Павло Юнчик, Іван Трофимчук. Це означає, що шкільна наука дає результат. — Догляд за божими комахами дисциплінує, потребує часу та самоорганізації. Я вважаю, що краще для хлопців бджіл глядіти, ніж у барі сидіти, – каже Олексій Тимофійович. — Таких гуртків на Волині більше нема, – долучається до розмови директорка місцевої школи Валентина Шнит. – Учням це цікаво, вони ставлять вулики вдома. Ще у нас діє шкільне лісництво і аграрне об’єднання. Діти беруть участь у змаганнях районного, обласного та республіканського рівнів. Наш випускник Роман Шнит зараз успішно навчається у столичному вузі. А свого часу він захистив на Всеукраїнському зльоті юних зоологів наукову роботу «Влаштування гнізда бджіл у дуплі дуба», зайнявши друге місце. Олексій Приведенець має вдома 22 вулики системи Дадан–Блатта, серед них є ще дідівські. Розводить племінні бджоли карпатської породи, бо поліські дуже злі і кусючі. До бджолярства його заохотив дідусь дружини ще 23 роки тому. Відтоді Олексій Тимофійович і дружить з божими комахами. Каже, що основне багатство пасічника – це рамки. Їх треба берегти. — Бджоли не люблять запаху спиртного, парфумів, бензину. Почують – будуть жалити, – попереджає чоловік, коли ми підійшли до вуликів. – Зараз потепліло, тож бджоли почали активно брати нектар. Це можливо при температурі 18 — 24 градуси тепла. Тому майського меду ще нема. Хоча у нас по селі вже ходили жіночки, які продавали весняний мед. Я його куштував — суміш за смаком нагадує цукерки, переварені з цукром. За словами Олексія Тимофійовича, в селі сьогодні важко працевлаштуватися. Тому він вчить дітей робити щось своїми руками. У майстерні трудового навчання безліч інструментів. До слова, багато з них куплені за кошти, виручені за мед зі шкільної пасіки. — Прикро, але село сьогодні виживає саме. Роботи нема, а зарплати у випускників вузів смішні, тож молодь тікає у міста. У нашому селі є багато непоганих будинків на продаж, а хто їх купить? Хіба пенсіонери, які ще мають здоров’я, щоб працювати на землі, – констатує Приведенець. Але селяни не опускають рук. У Городищі та навколишніх селах уже кілька років поспіль вирощують малину — як на кількох сотках, так і на кількох гектарах. Продають і саджанці, і ягоди. Важко працюють, залучають родичів, але мають непогані заробітки: в урожайні роки — до 2—3 тисяч гривень за день. Із двадцяти соток малини за сезон можна отримати 15—18 тисяч гривень. Ягідним бізнесом займаються переважно молоді родини. Старші чоловіки майструють дерев’яні діжки, цеберка, бочки. У Городищі вже можуть похвалитися цілими династіями бондарів. — У селі можна жити, якби ще дорога була краща, – каже Олексій Тимофійович. – А то, щоб вивезти на базар молокопродукти чи овочі, треба кілька годин трястися по вибоїнах. Моя пасіка — це так, для себе. Прибутки будуть, коли мати понад тисячу бджолосімей і мобільну пасіку, яку можна вивозити в поле, коли цвіте гречка або соняшники. До вчителя постійно звертаються за порадою, він ніколи не відмовить. Підкаже, який цукор бджолам можна давати, а від якого вони пропадуть. Поки що старшокласники вважають бджільництво своїм хобі. А які обиратимуть професії, визначаться наступного року.
На фото: Десятикласники Михайло Ройко і Сергій Пушкар майструють рамки під керівництвом Олексія Приведенця. Фото Олександра ФІЛЮКА.
