Днями довелося побувати у Володимир–Волинському районі. Була вражена побаченим вздовж об’їзної дороги Нововолинськ — Луцьк, яка веде до села Горичів...
Днями довелося побувати у Володимир–Волинському районі. Була вражена побаченим вздовж об’їзної дороги Нововолинськ — Луцьк, яка веде до села Горичів.
Такої кількості кущів отруйної рослини давно вже не зустрічала. Обабіч траси просто розкошує небезпечний «красень» — борщівник. Щороку у пресі нагадують про цю добре пристосовану до виживання, але чужу для нас рослину, яка походить із Кавказу. Вона містить фітоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. Скошена рослина, яка не відцвіла, дає пагін протягом багатьох років. Якщо стовбур перебитий, то за теплої погоди квітне повторно через 1—2 тижні, на вцілілих пагонах у прилисткових розетках розвиваються квіти, причому, інколи в більшій кількості. Тому навіть скошування є малоефективним. Насіння розсівається і зберігає здатність до проростання. Тобто, боротися з борщівником дуже складно. А якщо не боротися? А якщо діти, які на велосипедах подорожують цими шляхами, раптом зупиняться на відпочинок і захочуть його зірвати? Або якось зачеплять його старші люди, які випасають неподалік корів? Видно, до цієї проблеми зовсім нікому діла нема — якщо станеться біда, отоді й подумаємо. Невже не можна організувати ефективної боротьби з цим злом? — обурюється Алла Лісова.
