ПІСНІ НЕ МЕНШ ВАЖЛИВІ, НІЖ ПАТРОНИ

Нещодавно 1-й окремий мотопіхотний батальйон «Волинь» відсвяткував другу річницю створення...


Сергій НАУМУК


— А це автомат? — 7–річний Орест запитує свого дідуся, офіцера цього батальйону.
На святкування Дня частини на рівненському полігоні військові запросили своїх рідних, побратимів та волонтерів. Біля майданчика, де шикуються бійці батальйону, відкрита виставка озброєння. На столах лежить стрілецька зброя: від ракетниці до снайперської гвинтівки Драгунова. Поруч на триногах станковий кулемет, автоматичний та ручний гранатомети. Хлопчина бере ручний кулемет, прицілюється. Потім пробує зробити те саме зі снайперською гвинтівкою, але вона заважка, тож прицілитися «з рук» не вдається.
Окрім стрілецької зброї присутні оглядають бронетехніку батальйону. Найбільше цьому тішаться діти. Вони без тіні страху вилазять на броне-транспортери та сідають на зенітну установку.
1–й батальйон територіальної оборони «Волинь» створений 31 травня 2014 року. Це була справді народна частина, бо спорядження та амуніцію тоді збирали усім миром: хто каску, хто бронежилет. Після бойового злагодження на Яворівському полігоні частина вирушила виконувати завдання у Чернігівській області. А потім вісім місяців перебували у зоні АТО. Воювали в тому числі під Дебальцевим. З січня минулого року надійшла команда переформувати 1–й батальйон територіальної оборони «Волинь» у 1–й окремий мотопіхотний батальйон «Волинь».
— Не встигнувши завершити переформування, у кількості 179 чоловік ми відбули у район виконання завдань. Це був подарунок нашим жінкам, — жартує начальник штабу батальйону Андрій Кучер. — Бо ми вирушили в ніч із 7 на 8 березня. З того часу до 29 квітня 2016 року знову були в АТО.
Командир батальйону підполковник Олександр Охрімчук підкреслює, що виконати всі поставлені перед ними завдання було справою честі. Тож із нагоди другої річниці створення військової частини особовий склад заохотили грамотами та черговими званнями.
Окремо відзначили й волонтерів. Адже без них ніяк. Медаль за волонтерську діяльність отримали ратнівський підприємець, який фінансував ремонт техніки, Микола Мартинюк, брати Федір і Василь Лахтюки із Видраниці Ратнівського району (останній є сільським головою), які власноруч ремонтували бронетранспортер. Відзначили також Олександра Сеня і Сергія Гетьманчука з Ківерців, Олександра Мазурка з Нововолинська, Юрія Зінчука та Леоніда Хвещука із Ковеля, Володимира Добровольського та Руслана Хомича з Рожищенського району. Останній від імені Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині нагородив почесними грамотами батальйон та вояка-фермера з Рожищенського району Сергія Васевича.
— Хочу привітати вас від імені волинських селян і подякувати за звитягу, жертовність в ім’я України, справжній козацький характер, проявлений під час військових дій. Тримайте оборону, щоб ми, селяни, могли спокійно вирощувати хліб, — сказав Руслан Хомич.
— Богу було угодно, аби ті, хто вже не з нами, виконали заповідь, де сказано: «Немає більшої любові, аніж душу свою покласти за друзів своїх». Пом’янімо їх, — промовив військовий капелан, настоятель храму Вознесіння Господнього УПЦ КП в Устилузі протоієрей Юрій Здебський.
Після нагороджень солдатів вітали піснями фіналіст шоу «Україна має талант» соліст Рівненської обласної філармонії Микола Бобрик, гурт «Нехай» зі Здолбунова, дует «Мірила», Христина Панасюк із Рівного та інші. Олександра Давидчук, чий батько служить в 1–й ОМПБ, на гітарі виконала полонез Огінського. Розвіяв смуток ансамбль сопілкарів «Дударик» Луцької музичної школи №3. А коли на сцену вийшов гурт «Кнопики» цієї ж школи, то бійці одразу заусміхалися і почали озиратися один на одного — багатьом сивим солдатам юні артисти годилися в онуки. Софійка Бондарук бадьоро заспівала «Черевички», взяла за душу пісня Катерини Женько «Калина–малина». Додав настрою і ансамбль народної музики «Волиняни». В такі хвилини особливо чітко розумієш, що під час війни пісні не менш важливі, ніж патрони.

На фото: Вояки показали дітям виставку техніки та озброєння.
Фото Сергія НАУМУКА.