Водій маршрутки № 8 до однієї із пасажирок, що вчора зайшла на черговій зупинці, звернувся як до старої знайомої:..
Водій маршрутки № 8 до однієї із пасажирок, що вчора зайшла на черговій зупинці, звернувся як до старої знайомої:
— Що там, баба знов грошей не має, що не передає за проїзд?! — звучав у голосі метал. Бабуся з вигляду років вісімдесят, із двома чималими пакетами, втягнула голову в плечі й прошепотіла: «Та мені ж тільки дві зупинки»... Хтось із пасажирів спробував її захистити: — А де ж у неї ті гроші взялися? Що, може, за ці дні пенсію підвищили чи ціни на харчі впали? Але це ще більше розлютило шофера. Він почав кричати, що «його те не колише» і що «як нема грошей, то хай ходить пішки», бо всі тільки й думають, як «надурняк» прожити. Жінка поважного віку, яка сиділа неподалік, дістала зі старенького гаманця три гривні зі словами: — Передайте, хай він замовкне і хай думає про власну старість! Водій гроші взяв без тіні сумніву, а бабуся знічено подякувала. До речі, до старості йому також рукою подати, бо сивина вже посріблила і скроні, і хвацькі вуса. Та що вдієш, коли сивина — то ще не ознака мудрості й доброти. А пасажири вкотре загомоніли про те, коли ж за наші гроші почнуть видавати квитки, як у всій Європі, і про те, як же водії отримують свої зарплати: законно чи у конвертах?
