УРОКИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ НА ВОЛИНІ ВТРАЧАЮТЬ СВОЮ «ПРОПИСКУ». ХТО ВИНЕН?

Здобувши незалежність, Україна відмовилась від виховної комуністичної ідеології, прийняла християнське вчення як основу формування світогляду молодого покоління. Це питання дуже важливе – органи влади мали би міцно тримати у своїх руках важелі духовно-морального виховання. Але, на жаль, процес проходить досить повільно


Дмитро КОРНЕЛЮК, голова Волинської обласної громадської ради національного і духовного відродження, ініціатор та організатор духовної освіти в школах Волині

Перші уроки християнської етики на Волині були запроваджені в 1997–1998 роках у школах Ковеля, Луцька та Ковельського району завдяки ініціативі вчителів та підтримці небайдужих директорів навчальних закладів. На початках це були стихійні факультативні заняття в 5-х класах. Кожен проводив їх за своєю програмою, літературу добирав самостійно. Педагогам була потрібна програма і книга. І вони їх отримали. У 1999 році було видано посібник автора цієї статті «Уроки християнської моралі», в 2002-му – «Основи християнської етики» для старших класів, авторська програма і методичні рекомендації.
Усіляко сприяли запровадженню духовної освіти в школах області тодішній начальник управління освіти і науки Іван Дзямулич та ректор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (ВІППО) Ганна Маслай. Вже у 2003 році «Основи християнської етики» вивчали учні 5-х класів у всіх районах області. Найбільш масово ідею підтримали освітяни і місцева влада Ковельського, Маневицького, Рожищенського, Старовижівського, Турійського, Ратнівського районів, міст Луцька, Нововолинська, Володимира-Волинського, Ковеля.
Однак із 2010 року духовна освіта в школах області почала втрачати свою «прописку». Щоб розворушити державні установи, заклади освіти, духовенство, патріотичні сили, закликати їх до конструктивної співпраці, я ініціював та провів обласну науково-практичну конференцію «Шляхами духовного відродження Волинського краю» (січень 2011 року). Попри перепони з боку ВІППО, де на той час змінилося керівництво, цей благочестивий захід все-таки відбувся. Прийнята резолюція-звернення була спрямована Міністерству освіти України та всім керівникам обласних і районних (міських) органів влади.
У листопаді 2011 року пройшов обласний «круглий стіл» на тему «Розвиток духовно-моральної освіти на Волині: стан, проблеми та перспективи». На жаль, цього разу також не обійшлося без блокування з боку керівництва ВІППО, і мої старання бажаних результатів не дали. Далі, у травні 2012 року, Волинська обласна громадська рада з питань національного і духовного відродження за підтримки фонду Степана Івахіва «Патріот Волині» оголосила огляд-конкурс на кращий навчальний кабінет християнської етики та куточок духовності. На жаль, за 6 місяців на Волині було створено лише три нові кабінети — у Замшанівській ЗОШ Ратнівського району та у ЗОШ №2 і №6 Нововолинська. Куточки духовності відкрилися у ЗОШ №17 Луцька, Колківській і Люблинецькій загальноосвітніх школах.
Така низька задіяність навчальних закладів в огляді-конкурсі засвідчила ігнорування керівниками освіти всіх рівнів духовно-морального виховання школярів. Наступним свідченням нехтування владою духовних цінностей стало ігнорування рішення обласної ради «Про вивчення предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх закладах області» (квітень 2013 року) — воно також залишилося без уваги.
Ця байдужість призвела до того, що духовно-моральні предмети вивчають нині не в усіх школах і не в усіх класах. Скажімо, у Володимир-Волинському та Локачинському районах у початкових класах цієї дисципліни взагалі немає. Втратили свої позиції й колишні лідери — Рожищенський район та міста Луцьк і Володимир-Волинський, де загальний показник залучення школярів до духовної освіти становить 30—35 відсотків. Значно знизили свої результати Луцький та Ковельський райони. Однак найгірший стан справ нині у самому Ковелі. Тут духовним навчанням у І—ІV класах охоплено лише 93 учні із 3411 школярів, що становить 2,1 відсотка, а в V—VІ класах – лише 9 відсотків! Хоча в минулому місто залізничників було лідером у запровадженні християнської етики в школах.
Я назвав тільки ті райони, де організація духовної освіти найгірша. Загалом же в нинішньому навчальному році духовним навчанням на Волині охоплено в І—ІV класах лише 55 відсотків, в V—VІ — 64 відсотки. Виникає запитання: чи існують об’єктивні причини, які б гальмували процес запровадження духовного виховання школярів краю? На моє переконання, їх не існує. Є навчальна програма для І–ХІ класів із основ християнської етики, що отримала гриф МОН України. Є навчальні книги також із грифом МОН, є достатня кількість методичної літератури. Посилання на те, що МОН не перевело цю дисципліну з варіативної в інваріативну складову навчального плану непереконливі. Вони є виправданням для тих керівників, які хочуть приховати свою байдужість, а, можливо, й злочин.
Безпідставними є посилання відстаючих районів на батьківські заборони, адже курс читається безконфесійно. За 15 років нашої практики не зафіксовано жодного випадку конфліктів у стосунках «школа – сім’я – духовенство». Тож, на мою думку, головна причина полягає в ігноруванні органами освіти Волині, директорами шкіл великого потенціалу християнських цінностей, національних традицій.
Але треба пам’ятати: основне багатство в житті – наша сім’я, діти. Мудрий Соломон говорив: «Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода». Оберігаймо цей дорогоцінний дарунок від спокус світу, дбайливо плекаймо юні душі, щоб у зрілості вони послужили Творцеві і рідному народові. І хай допоможе нам у цьому Господь!