ВОЛИНСЬКА ШКОЛЯРКА ЗАХИЩАТИМЕ ЧЕСТЬ УКРАЇНИ В ЯПОНІЇ
Одинадцятикласниця НВК «Нововолинська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів №1 — колегіум» Тетяна Торчило (на фото) увійшла до збірної команди України для участі в міжнародній олімпіаді з географії...
Одинадцятикласниця НВК «Нововолинська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів №1 — колегіум» Тетяна Торчило (на фото) увійшла до збірної команди України для участі в міжнародній олімпіаді з географії. Про те, як дівчина крокувала до цього успіху, що надихнуло її глибоко вивчати предмет, про здійснення яких задумів мріє — у нашому інтерв’ю
Одинадцятикласниця НВК «Нововолинська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів №1 — колегіум» Тетяна Торчило увійшла до збірної команди України для участі в міжнародній олімпіаді з географії. Про те, як дівчина крокувала до цього успіху, що надихнуло її глибоко вивчати предмет, про здійснення яких задумів мріє — у нашому інтерв’ю
Алла ЛІСОВА
— Тетянко, чому вибрала географію? — Ще з дитинства з батьками щоліта подорожувала. Це мене дуже захоплювало. Мама вловила мій потяг до пізнання того, що міститься на планеті Земля, і купувала різну спеціальну літературу, енциклопедії. Найбільш цікавою для мене стала книга «Науки про землю». Згодом почала детально вивчати глобус. Так долучилася до глибшого пізнання світу. Тому предмет географії, який з’явився у шостому класі, відразу став для мене улюбленим. А розвинула й зміцнила інтерес до нього вчителька Алла Євгенівна Горбач. — Чи багато доводилося працювати поза навчальною програмою? — Звичайно. Алла Євгенівна давала додаткові, складніші завдання, які я успішно виконувала. Таким чином, спочатку перемагала на міських олімпіадах, у 8–му класі виборола призове місце на обласному етапі, у 9–му потрапила на всеукраїнську, зайнявши третє місце, і ось тепер, як бачите, взявши найвищу планку в Сумах, маю честь представляти Україну на міжнародних змаганнях з географії. — Перемога була для тебе очікуваною? — Якщо чесно, то ні. Торік отримала на «республіці» третє місце, отож і тепер сподівалася приблизно на такий же результат. Тому спочатку була просто ошелешена новиною про перемогу — перше місце стало справжнім сюрпризом. Водночас розуміла, що це ще не давало стовідсоткових гарантій на поїздку до Японії, де має відбутися олімпіада. Адже цьому передував скрупульозний відбір: із десяти кращих учасників вибрали чотирьох найсильніших. Після начитування лекцій ми виконували тестові завдання з основного та інших предметів. А ще у відбірковому турі змагалися у володінні англійською мовою. Всі заняття проводилися на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а проживали в еколого–натуралістичному центрі. — Ти рада, що випала можливість побувати у Країні сонця, що сходить? — Я повірила в те, що мрії збуваються. Ще в шостому класі дізналася, що через п’ять років міжнародна олімпіада з географії має відбутися в Японії, і взялася самотужки вивчати мову цієї країни. Це було непросто. Буваючи з батьками в Києві, на Петрівці купували посібники, розмовники, які стають у пригоді таким початківцям, як я. Вдалося вивчити два алфавіти (в японській мові — три абетки), кілька сотень слів, умію будувати найпростіші речення і спілкуватися на поширені теми. — Тому з усіх членів команди тобі, очевидно, на олімпіаді буде найлегше? — Важко сказати. Адже завдання треба буде виконувати англійською. До речі, олімпіада проходитиме 19—29 серпня в префектурі Міє (недалеко від Осаки). Жити будемо в місті Сузука. Окрім змагань, заплановані екскурсії, цікаві зустрічі, на яких разом із друзями презентуватимемо Україну. Японською мовою цю почесну місію маю виконати я. — Останній рік навчання в школі вимагає від випускника визначитися з подальшими кроками. Вони будуть пов’язані з вивченням улюбленого предмета? — Нещодавно я повернулася з Німеччини, куди їздила за програмою «Міст до вищої освіти у Німеччині» (Studienbrucke), що діє другий рік в Україні. Успішно пройшовши тестування, потрапила на ознайомлення в три університети, побачила їхню базу, як працюють лабораторії. Відкрила для себе багато нового і незвичайного. Маю сподівання, що після закінчення школи буду навчатися в університеті міста Бохун на факультеті Geowissenschaften (науки про Землю). Усіма своїми досягненнями завдячую Аллі Євгенівні Горбач, яка сама закохана в географію і зуміла запалити в мені вогник любові до цієї науки. — Успіхів тобі!