«Поки українці дивитимуться це лайно, доти можуть і не заглядати собі у паспорт»

 Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат
(м. Київ):
— Ситуація навколо каналу «Інтер» вкотре продемонструвала, що є гостра проблема: інформаційна політика нашої держави, яка призвела – прямо й опосередковано – до війни на Сході, до втрати Криму, багатьох негативних політичних, соціальних, морально–етичних явищ в Україні. Проблема визначена, але влада знову бездіяльна, інертна й ігнорує її вирішення. Тому цим скористалися ті, кому вигідно такими нецивілізованими, протиправними формами протесту привертати увагу до суспільних проблем. А щодо того, що це один із найпопулярніших каналів, то, на жаль, низькоякісний продукт більш запитаний, і цим успішно користаються неукраїнські сили, утверджуючи ідеологію «русского мира».

Ольга КУЛІШ,
виконавчий директор філії «Волинська регіональна дирекція» Національної телекомпанії України
(м. Луцьк):
— Країна велика і всі мислять по–різному. Але не потрібно сліпо вірити статистиці щодо високого рейтингу телеканалу «Інтер» (у Західній Україні, вважаю, він зовсім мізерний). За статистикою стоять рекламодавці. Відомо, що цензура впливає на редакційну політику телеканалу. Але підпал – це завжди руйнування, злочин. І якщо у глядачів до «Інтера» є претензії з приводу антиукраїнських закликів, то з цим треба звертатися до Національної ради з питань телерадіомовлення. А якщо не реагують, то пікетувати Нацраду чи інші органи контролю над ЗМІ, щоб юридично позбавити таке медіа ліцензії. Скажу коротко: не подобається – перемикайте на інший канал, а з порушеннями звертайтеся до правоохоронців.

Сергій МЕРЧУК,
начальник управління патрульної поліції (м. Рівне):
— Телеканал «Інтер» не дивлюся, бо не поділяю цінностей, які він пропонує. Як правоохоронець, не можу толерувати підпал як форму протесту проти телеканалу. Але суто по–людськи розумію громадян, які висловлюють таким чином невдоволення антиукраїнською позицією телеканалу.

 

Ірина ФАРІОН,
мовознавець, народний депутат України VIІ скликання (м. Львів):
— Як казав Гіппократ, кожен носить хворобу і лікаря в собі. Доля каналу «Інтер» має бути вирішена винятково самими українцями. Поки вони дивитимуться це лайно, доти можуть і не заглядати собі у паспорт. Якщо в країні «насєлєніє» вмикає телевізор і дивиться «Інтер», то годі уявити собі гіршого духовного раба. Особливо під час війни. Проблема «Інтера» не зовнішня, а внутрішня. Хіба можна уявити, що такий канал працював би у Литві, Латвії чи Естонії? Ні, бо там сформовані нації. У нас ситуація інша, тому маємо окуповані території і повністю окупований інформаційний простір. Проблема у недосвідомості значної частини українців.

Світлана ГОЛОВАЧУК,
начальник відділу інформаційної політики Волинської облдержадміністрації
(м. Луцьк):
— Дивна закономірність: спершу глядач ковтнув грандіозний у своїй нелюбові до всього дійсно українського інтерівський концерт у День Незалежності, далі ж медіа-спільнота публічно висловила свої «фе» щодо відповідного заходу й участі у ньому артистів із, здавалося б, проукраїнською позицією, а тоді все пішло димом. Чому так відбувається? Бо, на превеликий жаль, не вміємо відділити зерно від полови. Чимала глядацька аудиторія «Інтера» — це те, що сленгом називається «піпл хаває». Досі немає розуміння ваги інформаційної політики. Потрібно змінювати підходи, застосовуючи найкращі іноземні практики у сфері комунікацій. Мені, як і багатьом, болить Україна, а тому в перші хвилини інциденту з підпалом телеканала в душі сказала: так їм і треба! Але ж розумію, що це – черговий привід для появи «рашинських» сюжетів про укрів, які живцем палять журналістів. Тому – без зайвого ажіотажу. Зрештою є уповноважені державні органи (те ж ДКТРУ чи Нацрада), їм і належить робити висновки й, сподіваюся, реальні кроки до повернення українцям українського телебачення.

Тарас ЧОРНОВІЛ,
народний депутат ІІІ—VI скликань (м. Київ):
— Абсолютна більшість наших співвітчизників (приблизно 90 відсотків) зовсім неперебірливі, активних громадян лише 10 відсотків. І та абсолютна більшість жує жуйку, яку їм пропонує канал «Інтер»: сльозливі російські серіали, розважальні програми, зроблені, треба визнати, професійно. Тут необхідно зважати на технічні та фінансові можливості російського «агітпропу» – вони пропонують досить якісну продукцію своєму споживачеві. Тому їхня популярність свідчить про низький рівень громадянської свідомості українців.

 

Соня КОШКІНА,
співвласник і шеф-редактор інтернет-видання «Лівий берег» (м. Київ):
— Канал дивляться, тому що його покриття охоплює всю країну. Але те, що там відбувається, я, звісно, не підтримую, більше того — засуджую. Навіть не можу назвати це інформаційною політикою — хіба що окремими її елементами. Утім, не розумію, як можна зловтішатися через підпал. Це варварство й середньовіччя аж ніяк не вирішує проблеми.

Веніамін ФАЙЧУК,
капітан Державної прикордонної служби (м. Луцьк):
— Я зовсім не дивлюся телебачення, тому не можу давати оцінку жодному телеканалу. Новини отримую з об'єктивних, на мою думку, інтернет–сайтів. А нашим співвітчизникам порадив би фільтрувати й аналізувати інформацію, яку їм пропонує телебачення, в тому числі й канал «Інтер».

Надія ГУМЕНЮК,
письменниця, лауреатка премії ім. Лесі Українки, заслужена журналістка
України (м. Луцьк):
— Як журналіст визнаю, що фаховий рівень «Інтера» високий. Але сьогодні, особливо в умовах війни, маємо визначитися, що важливіше – професіоналізм ЗМІ чи його позиція (громадянська, державницька, патріотична й моральна). Антиукраїнські тенденції «Інтера» потрібно припинити, але на це є закон. Такі речі неприпустимі у демократичному суспільстві. Це псує імідж України у світі і дуже скидається на провокацію. Комусь хочеться, щоб про Україну думали гірше, ніж вона того заслуговує.

Данило ПОШТАРУК,
директор Волинського обласного академічного театру ляльок
(м. Луцьк):
— Я негативно ставлюся до цього каналу, давно вже його не дивлюся. Одразу видно, на кого працює – з перших новин. Та й той концерт на «Інтері» у День Незалежності – чомусь дозволили його зробити двомовним… Але якщо люди це дивляться, значить в Україні є багато неукраїнців. І на такі речі мають реагувати відповідні держслужби. Якщо ж вони нічого не роблять, то відстоювати державу береться народ. Звичайно, підпалювати «Інтер» не потрібно. Але шина стала символом і нагадуванням, що ми вже не боїмося відстоювати правду.

 

Наталія БАЛЮК,
головний редактор газети «Високий замок» (м. Львів):
— Я вже два роки не дивлюся телебачення. Коли трапився так званий підпал, то виникла спокуса ввімкнути «Інтер». Але це тривало лише секунду. Я передумала, бо наперед знаю, що там буде: чергова істерія та звинувачення. Правди про підпал там точно не розкажуть. Рекомендую не дивитися цей канал. Це буде прояв громадянської позиції.

Валентин ЛЕУСЬ,
травознавець (м. Гоща Рівненської області):
— Якщо подивитися розумними очима цей канал та ще й проаналізувати, кого вони найчастіше показують, то стане очевидною його суть. Варто відзначити, що там працюють кваліфіковані кремлівські спеціалісти – замасковані і явні, які відпрацьовують свою зарплату. Але я вважаю, що не треба палити канал «Інтер» й показувати всьому світові нашу дикість, адже насилля породжує насилля.

Бліц провели Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Лариса ЗАНЮК, Ярослава ТИМОЩУК.