Чи буде селище Благодатне в союзі з Нововолинськом?

Алла ЛІСОВА

Хоча селище не має спільних меж із цим містом, але їх єднає спільна 60-річна історія — розвиток, становлення, зв’язок поколінь. І цього людям не хотілося б переривати.

Власне, завдяки вугільним підприємствам воно і з’явилося на карті Волині — колись тут працювали шахти № 6 та №7. У лихі 1990-ті одним розчерком пера копальні були ліквідовані, хоча фахівці кажуть: там ще тривалий час можна було добувати якісне паливо. Селище залишило за собою статус шахтарського, але після так званої реструктуризації почало занепадати, потрібно було вишукувати кошти на розвиток інфраструктури. Досі воно входило до складу Нововолинська, тож за потреби у міської казни виділялися необхідні ресурси. До честі місцевих жителів в селищі прекрасно збережені Будинок культури, школа, дитсадок. Тобто, як могли, утримували високу планку.

Було чимало дискусій стосовно перейменування населеного пункту. Тепер обговорення ведеться навколо того, з ким краще буде об’єднатися Благодатному. Згідно із Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» воно може відбутися з тим населеним пунктом, з яким має спільні межі. І тут виникла проблема. Адже громади сусідніх сільських рад — Старолішнянської та Грибовицької — досі вагаються, до кого приєднатися: до Іваничів чи до Нововолинська.

 

Свої аргументи на користь одного чи іншого варіанта наводили голови згаданих сільських громад Назар Максимів та Павло Степанець. Власні бачення подальшого розвитку селища в площині адмінреформи висловили чимало учасників слухань. Врешті вирішили і зафіксували у протоколі побажання жителів Благодатного об’єднатися з Нововолинськом. Хоча селище не має спільних меж із цим містом, але їх єднає спільна 60-річна історія — розвиток, становлення, зв’язок поколінь. І цього людям не хотілося б переривати.

Хоча селище не має спільних меж із цим містом, але їх єднає спільна 60-річна історія — розвиток, становлення, зв’язок поколінь. І цього людям не хотілося б переривати.