«При закритті малокомплектних шкіл потрібен індивідуальний підхід» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.69 € 30.01
«При закритті малокомплектних шкіл потрібен індивідуальний підхід»

Волинь-нова

«При закритті малокомплектних шкіл потрібен індивідуальний підхід»

Таку думку висловили учасники інтерактивного прес-клубу — спільного проекту Волинської обласної ради та редакції нашої газети

 


Урозмові на тему «На Волині шкіл поменшало. А чи поліпшилась від цього шкільна наука?» взяли участь перший заступник голови обласної ради Олександр ПИРОЖИК, депутати — Юрій ПОЛІЩУК, Галина ЙОВИК, Михайло СКОПЮК, Ірина ВАХОВИЧ, Анатолій ГРИЦЮК, Володимир КМЕТЬ, начальник відділу виконавчого апарату обласної ради з питань гуманітарної та соціально–культурної сфери Галина КАРНАУХОВА, представники місцевого самоврядування — голова Велицької територіальної громади Ковельського району Віктор КОВАЛЬЧУК, голова Турійської районної ради Ольга ЧЕРЕН, голова Ківерцівської районної ради Григорій НЕДОПАД, освітяни — начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмила ПЛАХОТНА, начальник відділу освіти Горохівської райдержадміністрації Віктор БІЛИК, начальник відділу освіти Луцької РДА Олександр ХОМИЧ, директор опорної школи НВК «Загальноосвітня школа I-III cтупенів–гімназія» смт Турійськ Оксана КОВАЛЬЧУК, завідувач філії опорного закладу НВК «Колківська ЗОШ I-III ступенів–ліцей» села Старосілля Маневицького району Анатолій БРИЧКА


 


Кость ГАРБАРЧУК


 


До дискусії змогли долучитися читачі нашої газети, які телефонували й задавали запитання. Загалом розмова вийшла цікавою та конструктивною. Більшість учасників прес–клубу зійшлися на думці, що малокомплектні заклади потрібно закривати, але застосовувати індивідуальний підхід до кожного. Натомість для підвезення дітей повинні бути шкільні автобуси, яких в області не вистачає.


 



У планах — утворити в області 27 опорних шкіл і 90 закладів перетворити на філії.



Тон розмові задала модератор, начальник відділу прес–служби обласної ради Оксана Лукашук, яка звернулася із запитанням: «В Україні зараз триває адміністративна реформа. Може, було би краще, якби утворилися об'єднані громади, які б самі ухвалювали рішення про створення опорних шкіл та оптимізацію існуючих навчальних закладів. Чи не занадто ми поспішаємо?»


 


Людмила ПЛАХОТНА:




  • Оптимізація навчальних закладів не завершилася. Тому ще рано говорити про якість знань учнів та навчання. Щодо утворення освітніх округів та об'єднання територіальних громад, то цей процес відбувається одночасно. Не ми сьогодні нав'язуємо органам місцевого самоврядування, яку школу закривати, де створювати опорну, а яку понижувати у ступені. Коли це сучасний заклад і має відповідну матеріальну базу, кадрове забезпечення та учнів, ніхто її не буде оптимізовувати. Якщо це школа з минулого століття без спортивного залу та комп'ютерного класу і в ній немає кому навчатися, або є 2-3 дитини одного віку, то вона підлягає або закриттю, якщо немає перспективи народжуваності, або призупиненню роботи. Об'єднані територіальні громади тепер самі ухвалюють рішення щодо створення майбутнього освітнього округу. Вони також визначають, які школи в них будуть опорними та базовими. Вже розробляється Положення в Міністерстві освіти про базові заклади. Тому ті громади, які ще тільки збираються об'єднуватися, найбільше уваги приділяють саме освіті, адже це пріоритетна галузь, яка йде попереду. У планах — утворити 27 опорних шкіл і 90 закладів перетворити на філії.


     




Ольга ЧЕРЕН:




  • У Турійському районі процес оптимізації вже триває упродовж 10 років. Але жодного разу представники громади не перекривали траси й не приїжджали з протестом до Луцька. Закриваємо там, де мало учнів і не для економії коштів, а тому що поруч, за 2 кілометри, за наявності нормальної дороги є добротний навчальний заклад з нормальним спортивним залом, а не шевченківська хатка. Цього року ми призупинили діяльність чотирьох шкіл. І на останній колегії райдержадміністрації одна із сільських голів розповіла про позитивні відгуки батьків. Адже їхні дітки тепер навчаються в гімназії, де створено комфортні умови, вони оточені увагою та турботою. Бо село існує не там, де є школа, а там де є діти.


     




Григорій НЕДОПАД:




  • Ми всі розуміємо, що оптимізація повинна покращити якість освіти. У Ківерцівському районі на прохання місцевої громади закрили школу у Липлянах. Поряд є сучасний навчальний заклад в Жидичині, де дітки зможуть отримати якісну освіту. У селі Домашів школа І–ІІ ступенів стала навчально–виховним комплексом І ступеня та садочком. Хотів би ще повернутися до проблеми індивідуального навчання, яке запроваджується, коли у класі менше 5 діток. У нас зараз 179 таких учнів. Для цього потрібно 30 додаткових ставок учителів. Коли ми їх переведемо на індивідуальну форму, матимемо соціальний колапс. Мені б дуже хотілося, щоб у нас було достатньо шкільного транспорту, який би довозив цих дітей. Але в районі всього чотири автобуси — три на ходу, ще чотири забрали в АТО, і коли їх повернуть, ми не знаємо. Тому при закритті шкіл у кожному районі потрібен індивідуальний підхід. Адже не в кожному регіоні можна створити опорну школу, бо існуюча й так переповнена. Ми прагнемо позитивних змін і робимо це заради дітей, тобто заради тих громадян, які в майбутньому будуватимуть нашу державу.


     




Віктор КОВАЛЬЧУК:




  • Закриття школи — це в будь–якому випадку болісне питання і для дітей, і для батьків. Воно також незручне і для влади, хоча назріло вже давно. Його потрібно розглядати з двох позицій. Перша — оптимізація проводиться для покращення якості освіти. Ми призупинили діяльність однієї зі шкіл, хоча батьки і діти просили, щоб у селі залишився навчальний заклад. Але коли їх привезли на день відкритих дверей в ту школу, де вони будуть навчатися й діти побачили, які можуть бути уроки музики, трудового навчання та образотворчого мистецтва, вони із задоволенням перейшли в той заклад. Є ще й інший бік медалі. Говоримо про закриття шкіл та економію коштів. Але якщо реформа проводиться, то вона вимагає ще більших фінансових ресурсів. Моя головна думка — для реформування освітньої галузі потрібно виділяти додаткові кошти, тоді вона буде ефективною та результативною.


     




Ірина ВАХОВИЧ:




  • Хотіла б звернути увагу на один важливий момент. Ми говоримо про дітей, про школу, але нічого не кажемо про те, що саме вона є в селі освітнім та культурним осередком. На свята діти готують концерти, на які приходять їхні батьки й місцеві жителі. Це теж певні українські традиції. А якщо з села забрати школу, то що там залишиться? Згідна, реформу потрібно проводити, якість освіти покращувати, але думати про наслідки. Готуючись до нашого прес–клубу, я намалювала табличку з негативами та позитивами, які нас чекають після закриття малокомплектних шкіл. Хочу акцентувати увагу, що негативних моментів значно більше і найсерйозніший серед них — механізм оптимізації навчальних закладів не продуманий, але вже реалізовується.


     




Олександр ПИРОЖИК:




  • Перш ніж проводити оптимізацію навчальних закладів, потрібно було завершити адміністративну реформу, навести лад з дорогами, а тоді вже приступати до шкіл та медичних закладів. Тут не повинно бути жодного поспіху і не треба змінювати правила гри. Тепер ми чуємо таку тезу: хто не проведе оптимізацію, не отримає жодного автобуса. Хотів би наголосити: оптимізація — дуже делікатне питання, яке потребує зваженого підходу і підкріплення достатнім фінансовим ресурсом. Війна рано чи пізно закінчиться, Україну чекає бебі–бум, тоді доведеться будувати нові школи чи відновлювати роботу тих, які зараз закривають. Якщо про це сьогодні не подумаємо, то ми їх втратимо.


     




Анатолій ГРИЦЮК:




  • На зустрічах із виборцями люди неодноразово зверталися до мене як до депутата обласної ради з вимогою: робіть щось, бо в районах масово закривають малокомплектні школи. На мою думку, потрібно було йти таким шляхом: спочатку провести адміністративно–територіальну реформу у громадах. І лише після цього нехай люди у селах самі вирішують, скільки і яких шкіл їм потрібно, чи варто їх скорочувати. Ще одне важливе запитання: що робити з тими приміщеннями, в яких навчалися діти? Зараз ми їх закриваємо, а через рік ті майнові комплекси будуть роздерибанені чи знищені. Вже були такі приклади з іншими закладами. Наступне питання — дороги, які у багатьох населених пунктах в поганому стані. Як довозити дітей? Тому вважаю поспішним рішення про оптимізацію шкіл.


     




Юрій ПОЛІЩУК:




  • Реформи в освіті назріли давно, але яким чином вони проводяться й що ми отримаємо у кінцевому результаті? Ще на минулому прес–клубі щодо адміністративної реформи я висловлював думку, що реформи у нас розпочинаються, але правила гри придумують на ходу. Моя точка зору на закриття шкіл: індивідуальний підхід до кожного закладу і створення комфортних умов для підвезення дітей. Як директор опорної школи у Голобах, хочу акцентувати увагу на тому, що для таких закладів потрібно передбачити не один, а кілька шкільних автобусів. Опорні школи повинні фінансуватися не одноразовим грошовим вливанням, а постійно. Бо в мене виникає питання: а що буде завтра? Оптимізація — це не максимальне скорочення, а вибір оптимального варіанту. З часом самі громади визначать, скільки потрібно навчальних закладів на їхній території.


     




Володимир КМЕТЬ:




  • Окрім цього, що я депутат, я ще представляю міжнародну благодійну організацію «Карітас–Україна», яка також допомагає нашій освіті. У селі Жидичин Ківерцівського району за кошти американського уряду та інших міжнародних організацій відремонтують та покращать матеріальну базу школи. Це пілотний проект. Якщо ми виконаємо всі умови фонду, то, думаю, й надалі будемо отримувати допомогу. Адже освітня реформа має майбутнє й оптимізацію закладів необхідно провести.


     




Людмила ПЛАХОТНА:




  • Хочу пояснити ситуацію щодо Жидичинської школи. У Києві в Міністерстві освіти я спілкувалася з модераторами цього комплексного проекту, який передбачає створення сучасної матеріальної бази, оснащення комп'ютерною технікою 26 шкіл по Україні. Але кошти поки що не надійшли, хоча наобіцяли багато всього, в тому числі й автобус.


     




Михайло СКОПЮК:




  • Реформа освіти назріла давно, але не потрібно її розпочинати з оптимізації ще й без державного фінансування. Хочеться вірити, що Міністерство освіти буде працювати на перспективу. А оптимізація стане лише елементом всієї освітньої реформи. Поки що місцева влада стала заручником ситуації. У Локачинському районі минулого року закрили 4 початкових школи, але не отримали жодного автобуса, два забрали в АТО. Тому ситуація із довезенням дітей критична.


     




Галина ЙОВИК:




  • На нашому засіданні вже озвучували думку про індивідуальний підхід до кожного населеного пункту. Якщо є можливість підвозити до більшої школи за наявності відповідного транспорту та нормальної дороги, то це варто робити. Адже так буде краще для дітей. Але ми знаємо, які в сільській місцевості на Волині дороги. Крім цього, потрібен педагог, котрий би супроводжував учнів під час руху. Але у діток початкової ланки менше навантаження, ніж у середніх та старших школярів. Що їм робити, поки закінчаться уроки? Вже 16 років я працюю директором малокомплектної школи, тому проблеми таких закладів дуже добре знаю. На мою думку, зміни в освіті життєво необхідні. Хочеться, щоб вони були на користь дітям, але потрібно розпочинати ще із дошкільної ланки.


     




Оксана КОВАЛЬЧУК:




  • Краще рух вперед, ніж тупцювання на місці. В опорній школі працювати складно, але водночас цікаво. Головна проблема – відсутність повноцінної нормативно–правової бази. Будь–яке питання, наприклад, підвезення учнів чи ведення бухгалтерії не до кінця прописане, не до кінця продумане. До нас доїжджає 95 учнів із семи населених пунктів, а всього в навчальному році стало 425 школярів. У нас вже багато років працює 3 групи продовженого дня. Ми з надією дивимося у майбутнє, адже сподіваємося, що діти, які вже навчалися, які прийшли до нас і ще прийдуть, здобудуть якісну освіту. Адже сподіваємося покращити матеріально–технічну базу за рахунок коштів, які отримаємо як опорна школа.


     




Анатолій БРИЧКА:




  • Реформа — це, насамперед, ломка стереотипів. У нашому опорному закладі, який створений у Маневицькому районі в селищі Колки — 5 філій. Найбільша відстань — 9 кілометрів — до села Семки. Там була початкова школа й велася мова про закриття. Але її врятувало те, що вона стала філією опорного закладу, де можна створювати класи–комплекти. Школа І–ІІ ступенів у селі Ситниця була серед тих, які потрібно реорганізовувати. Вона також стала філією. А добре це чи погано, час покаже. У нас у Старосіллі 175 учнів, це повноцінний заклад. Головне, щоб реформи, які зараз започатковані, були завершені. Бо часто так буває: проголосили, розпочали, а через рік–два все зупинилося. А для успіху необхідно, щоб держава підтримала наші реформи не тільки інноваційно, але й фінансово.


     




Олександр ХОМИЧ:




  • Згоден із тезою про індивідуальний підхід до кожного окремого закладу. Процес скорочення шкіл на Волині має об'єктивний характер, бо така демографічна ситуація. Але хочу нагадати про 1990–ті роки, коли у нас масово закривали дошкільні дитячі заклади. Попри величезні зусилля влади, ми так і не змогли повернутися до рівня забезпечення садочками, який був на той час. Тому повинні дивитися на крок вперед. Шкільний автобус, фінансування опорних шкіл — це своєрідний пряник, який нам сьогодні пропонують. А от положення про індивідуальне навчання — це батіг, який спонукає діяти в той чи інший спосіб. Ми ж повинні думати, чи це для користі дитини і тоді вже ухвалювати рішення.


     




Віктор БІЛИК:




  • Хочу пояснити причини оптимізації на прикладі Горохівського району. Наведу такі статистичні дані: якщо у 2001 році у нас було 7866 дітей, то у 2014–му — 5655 учнів. А мережа шкіл залишилася така ж. Маємо дві проблеми: перша — якість навчально–виховного процесу, яка є визначальною. Давайте думати, чи зможе дитина 1-4 класів отримати якісну освіту на індивідуальній формі за 5 годин на тиждень. І що вона робитиме, коли піде в середню школу та зустрінеться зі своїми ровесниками, які мали 24 уроки на тиждень. Друга проблема — бюджетна, реформа вимагає коштів не лише на матеріально–технічне забезпечення закладів, а й на ремонт доріг, на шкільні автобуси, тоді вона буде успішною.


     




Галина КАРНАУХОВА:




  • Освітня реформа стартувала і назад вже ходу немає. Але не було жодного пілотного проекту чи апробації хоча б з базових позицій. Головною в контексті цієї реформи є дитина. Тому потрібно все робити, щоб не зашкодити. Волинська громада повинна знати, до чого ми прийдемо, коли реалізуємо цю реформу.


     




* * *


На «пряму лінію» телефонували читачі «Волині–нової», найбільше запитань стосувалося шкільних автобусів, груп продовженого дня, гурткової роботи. Але найчастіше люди запитували про індивідуальну форму навчання.




  • До вас звертається голова батьківського комітету села Щитинська Воля Ратнівського району. Хочу запитати начальника обласного управління освіти Людмилу Плахотну про індивідуальну форму навчання. У нас 19 учнів і всі на індивідуальній формі, адже в кожному класі менше 5 учнів. Чи повинні законодавці внести зміни, щоб здорові дітки навчалися вдома?


     




Людмила ПЛАХОТНА:


Я знаю проблему цієї школи. Там мало учнів і згідно з нинішніми правовими нормами, вони повинні навчатися за індивідуальною формою. Але положення про таку форму навчання задумане саме для дітей з обмеженими можливостями, які не можуть відвідувати школу. Для здорових дітей індивідуальна форма не перспективна і вона не повинна використовуватися в умовах Волині. Вона була передбачена для учнів у гірській місцевості. Тому вважаю, що ніякі зміни не потрібно вносити, адже це поверне нас назад. У Волинській області 2 тисячі здорових дітей навчається на індивідуальній формі.


 


ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ


Згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування, на Волині реорганізовано 60 загальноосвітніх навчальних закладів. Зокрема, закрито 10 та призупинено діяльність 26 шкіл І ступеня, 4 — І–ІІ ступенів, 15 закладів реорганізовано у філії опорних шкіл. В облдержадміністрації запевняють, що 312 учнів вищезазначених шкіл та 780 учнів із філій отримали доступ до якісної освіти у закладах, які мають досконалішу навчально–матеріальну базу. Станом на 1 вересня цього року в області є 64 малокомплектні школи, де у зв'язку з відсутністю класів (менше 5 учнів), організовано переважно індивідуальну форму навчання.


Із державного бюджету Волинська область отримала 27 мільйонів гривень цільової освітньої субвенції на придбання шкільних автобусів на засадах співфінансування (50% — державна субвенція, 50% — місцеві бюджети). Управління освіти, науки та молоді ОДА провело закупівлю 34 шкільних автобусів, уклавши угоду з ДП «Автоскладальний завод №1 ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс». Наразі безкоштовне підвезення дітей та вчителів сільської місцевості здійснюють 133 шкільні та 22 автобуси, що знаходяться в оренді. Є потреба у придбанні 46 автобусів.


У ході оптимізації навчальних закладів на Волині вивільнено 138 педагогічних працівників. Працевлаштовано в інші школи 118 вчителів, 16 педагогів пішли на пенсію, 4 вчителя працевлаштовано на інші (не педагогічні) посади. На розгляд обласної ради внесено проект рішення депутата Олександра Курилюка «Про заходи щодо забезпечення належного функціонування та розвитку мережі загальноосвітніх закладів у Волинській області».