Зрячі сліпих не бачать, або роздуми у Всесвітній день зору
Для залучення глобальної уваги до проблем сліпоти, порушення зору і реабілітації людей з порушеннями, щорічно у другий четвер жовтня проводиться Всесвітній день зору, який цього року припадає на 13 жовтня
Лариса ЗАНЮК
Офтальмологічні захворювання є найбільш поширеними у світі серед чоловіків і жінок, віком від 50 років. І хоч сучасні технології дозволяють лікувати навіть часткову втрату зору, катаракту, послуги офтальмологічних закладів для багатьох громадян є просто недоступними.
Єдину пораду, яку вона чує щодня від усіх департаментів, до яких телефонує: «Вам давно вже пора в будинок престарілих».
У розмові з 70-річним пенсіонером Володимиром Воровченком з Луцька, довідалася, що той навіть не мріє про якесь лікування, не те, що про операцію. Донедавна він бачив лише одним оком, міг безперешкодно виходити на вулицю, обслуговувати себе. Сьогодні ж його друге око бачить лише обриси. Навпомацки пенсіонер пересувається по квартирі. Та чекає соціальну працівницю, яка приходить до його 93-річної матері всього на 40 хвилин. За цей час працівниця встигає хіба розігріти їжу і перестелити ліжко. Таких у неї ще кілька, і вона мусить бігти до наступного. Раїса Миколаївна, мати, теж сліпа, до того ж – прикута до постелі вже 12 років. На вихідних вона залишається без допомоги соціальної працівниці. У квартирі, як у фільмі жахів – зі стелі сиплеться штукатурка, звисають обдерті шпалери, сморід, занедбаність. Тут добре лише тарганам, і, не здивуюся, якщо й мишам.
Виходячи з кімнати, дивлюся на портрет, де жінка з чоловіком, молоді й гарні, років так 70 тому. Тоді Раїса Миколаївна не думала, як важко буде доживати. Єдину пораду, яку вона чує щодня від усіх департаментів, до яких телефонує: «Вам давно вже пора в будинок престарілих». А вона вперто проти чийогось, бо має свій. Тому до престарілих посилає матерів усіх начальників, які хоча б раз на рік зініціювали генеральне прибирання в оселі сліпої.
В історії про сліпих добрим є те, що вони не бачать того жаху, який біля них, а найгіршим, що не можуть за себе постояти, вибити їм належне, як інвалідам.
