На листи читачів «Волині» відповідає директор Волинської сільськогосподарської дорадчої служби Наталія Козак
На листи читачів «Волині» відповідає директор Волинської сільськогосподарської дорадчої служби Наталія Козак
ПДВ СПЛАЧУЄ ОРЕНДАР «Чому в нас «деруть» податок на додану вартість (ПДВ) із злиденного пенсіонера, котрий одержує 90-100 гривень пенсії, що не становить навіть третини прожиткового мінімуму?» — запитує Володимир Талимончук, житель села Вигуричі Луцького району. Він розповідає, що його односельчани передали свої земельні частки (паї) в оренду Луцькому ремонтно-транспортному підприємству. Відповідно до договору орендар зобов’язався платити один відсоток натурою, тобто 200 кілограмів пшениці за гектар земельної частки. Водночас договором передбачено, що при збільшенні вартості землі відповідно зростає орендна плата. Однак, як повідомляє автор листа, з 2000 року вже проведено декілька разів таку дооцінку вартості землі, але оплата залишилась без змін. «Недавно був Указ Президента щодо збільшення сплати за земельну частку до 1,5 відсотка, але цієї вимоги ніхто не дотримується. Натомість з нас вираховують ПДВ за одержане зерно. Чи законно це?” — цікавиться Талимончук. Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян — власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 2 лютого 2002 року визначена плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менш як 1,5 відсотка вартості орендованої земельної ділянки, земельної частки (паю). Вартість такої частки визначає орган землевпорядкування — вона зазначена в сертифікаті на право на земельну частку (пай). У договорі оренди сторони передбачають розмір і форму орендної плати. Орендна плата може встановлюватися в таких формах: — грошовій; — натуральній (визначена кількість продукції за оренду); — відробітковій (надання послуг орендарем). У договорі оренди сторони можуть передбачити поєднання зазначених форм оплати. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 672 від 23.04.1999 р. оцінка натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) здійснюється за фактичною собівартістю сільськогосподарської продукції, робіт та послуг, що склалася в попередньому році. Що стосується податку на додану вартість (ПДВ), то його платником згідно з п. 1.2. та п. 2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04. 1997 р. є юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю і зобов’язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачує покупець. Об’єктом оподаткування згідно з п. 3.1.1 Закону про ПДВ є операції з продажу, будь-які інші операції, здійснювані відповідно до цивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на такі товари, продукцію, послуги за компенсацію. А тому при видачі сільськогосподарської продукції, наданні послуг у рахунок орендної плати нараховується ПДВ. У цьому випадку платником ПДВ є орендар, а не фізична особа-орендодавець. ЧОМУ ЖІНКА НЕ ОДЕРЖАЛА СВОЄЇ ЧАСТКИ? Жителька села Колпитів Локачинського району Ніна Рогожина в листі до редакції повідомляє, що вона працювала в колгоспі, але їй не виділили земельної частки (паю). За її словами, з цього приводу вона зверталася в сільськогосподарське приватне підприємство «Колпитів», що стало правонаступником колгоспу «Комуніст», у якому вона працювала, але навіть не одержала відповіді. Пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам» визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Отже, право на земельну частку (пай) у громадян виникає на момент видачі колективному сільгосппідприємству державного акта на право колективної власності на землю. Необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві. Якщо особа добровільно залишає колектив, ніякої трудової участі в ньому не бере, переходить на роботу в інше підприємство, то відпадають підстави вважати його членом колективу, з якого людина фактично вибула. Із доданого до листа заявниці документа неможливо визначити, чи набула вона права на земельну частку (пай) у господарстві. Якщо Рогожина Н.Д. вважає, що її права та інтереси порушено, вона може звернутися за їх захистом до суду. Таке право надано Конституцією України, зокрема статтями 8 і 124. Підготував Любомир ПАХОЛОК.
