Господь і Мефістофель у Луцьку боролися за душу людини - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.59 € 29.81
Господь і Мефістофель у Луцьку боролися за душу людини

Волинь-нова

Господь і Мефістофель у Луцьку боролися за душу людини

У Волинському академічному обласному театрі ляльок відбувся прем'єрний показ вистави «Фауст, або Лиш той життя і волі гідний…» – сучасний український парафраз на відомий твір німецького класика Йоганна Вольфганга фон Гете


Лариса ЗАНЮК


На те, щоб завершити шедевр, Гете знадобилося понад 50 років. Майже все життя… Безсмертна тема «Фауста» про боротьбу між добром і злом, популярна протягом століть, не втратила актуальності і в наш час. А в постановці Павла Босого (Торонто, Онтаріо, Канада) та Анатолія Юрченка в адаптації до сьогодення вистава звучала по-особливому сучасно. Чудові анімації лучанина Леоніда Тивонюка за малюнками Павла Босого додали драмі магічності.



На запитання: «Чи важко було грати Господа?» актор відповів: — Я намагався грати людину, яка думає над буттям.



 


Сцена, наче вмонтована у велике око, зосереджує увагу глядача на грі ляльок. З нею контрастує і додає колориту несподівана поява акторів у залі. Це допомагає усвідомити, що театральні події не ізольовані від теперішнього життя. Боротьба за душу людини не припиняється, наче у шаховій партії (до речі, розробив ігрову версію для драми Джейсон Шнайдер). Господь і Мефістофель грають у шахи протягом усієї вистави, демонструючи підступність диявола і жертовне вболівання за кожну окрему фігуру з боку Творця.


Бог, як відомо, завжди вірить у людину, навіть якщо та зневірюється в Ньому. І у виставі Творець вважає Фауста незламним, а диявол хоче спокусити доктора усіма земними радощами. Мефістофель ставить умову, що забере душу Фауста у своє розпорядження, якщо той схоче зупинити щасливу мить нового життя.


У Фаустовому тілі бореться дві подоби: «...одна палка і лине до землі, а інша — за хмари, готова вирватися з тіла» (чудовий переклад твору Миколи Лукаша). І ось та, перша, була спокушена — вчений підписує домовленість кров’ю. За цим договором Мефістофель зобов’язується виконувати всі бажання Фауста до певної миті, час настання якої залежить тільки від чоловіка.


Отож перша частина вистави — класична трагікомедія за Гете.


Друга ж – цілковита несподіванка. На фоні колорадського жука, що пританцьовує під «Мурку», з'являється помічник доктора – Вагнер, який дуже схожий на… Путіна. Його плани загарбання світу, захоплення Колхиди й Тавриди, хтиві й ненаситні бажання (навіть візуально лялька нагадує російського правителя, хоч про це не говориться прямо), наміри й шляхи їх досягнення стають зрозумілими лише у контексті договору із дияволом. Сам образ-прототип навіть комічний у своїй ненаситності, яка погубила його власними словами: «Народні претензії, бунти, майдани — наївся донесхочу».


Акторам вдалося передати думку постановника, поєднати чудову декламацію, гру за себе і за ляльку.


Творця, Духа майстерно зіграв заслужений артист України Петро Савош, Мефістофеля і Пуделя — колоритний актор Олексій Криворучко, Доктора Фауста правдиво подав Валерій Семенюк, а Вагнером приємно здивував Олег Даниленко. У Маргариту, Гретхен, Прекрасну Єлену Троянську, журналістку чудово перевтілювалася Оксана Новосад, а її брата Валентина, солдата та журналіста вдало зіграв Вадим Хаїнський.


У виставі звучить музика Йоганна Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, Франца Шуберта, Джузепе Верді та інших композиторів. Загалом видовище варте уваги бувалих театралів, та й для звичайного глядача залишає чудовий післясмак вражень. Тому стежте за анонсами театру, дорогі читачі, а просто зараз можете переглянути виставу на сайті volyn.com.ua (відео Олександра ПІЛЮКА).


«Шукали Мефістофеля, а знайшли самого Бога», — промовили ми одночасно з фотооператором Олександром, коли, блукаючи за кулісами у пошуках актора, що грав Мефістофеля, натрапили на заслуженого артиста України Петра Савоша. Той, що зіграв у «Фаусті» Господа, ходив гримеркою у своєму звичному костюмі й не збирався потрапляти у кадр. На запитання: «Чи важко було грати Господа?» актор відповів:


Я намагався грати людину, яка думає над буттям.


А що скажете з приводу карколомного повороту у другій частині п'єси? Глядачі не сподівалися на таку сучасну інтерпретацію класичного Гете…


Так, це адаптація до сучасності. Якщо перша частина була за твором, то друга – за теперішніми реаліями. Історичний шлях до сьогодення, події і явища, у яких Бог дав людині свободу чинити на власний розсуд. І разом з цим – кожен відповідає за свої вчинки перед Всевишнім.


Чесно кажучи, здивована таким прочитанням «Фауста». Тут і перенесення на конкретні політичні персонажі. А ви, Петре Павловичу, грали Бога… Чи внесли трохи власної імпровізації?


Актору важливо передати суть свого образу. Колись грав Адама у «Божественій комедії» — першу людину, яку створив Бог. А тепер прийшов до Нього — чистого, ідеального, який думає про людей, стурбований їхніми вчинками…


— …попри те, що каже: «Не можу втрутитися у справи людини», дає їй можливість вибирати між добром і злом…


Так, але, на превеликий жаль, вчинки людські ідуть контрдією до Господа.


Чи хотілося вам якимось чином допомогти Богові хоча б у рамках вистави?


Звісно, хочеться, щоб все-таки світ був кращим, щоб людина мала все, чим її Бог наділив, і не втратила цього.


А не хотілося пришвидшити події?


Пришвидшити темп зростання людини до ідеалу.


Вважаєте, вдалося зіграти Творця?


Про це судити глядачеві. А через декілька показів ця вистава набуде ще іншого вигляду, бо глядач завжди підказує акторові, на чому закцентувати.


Цих незбагненних див видіння сповняє силою серця.


І, як у перший день творіння, величні всі діла Творця, — начитала дружина артиста, Валентина Іванівна, що несподівано зайшла за куліси. Життєва і театральна історія подружжя Савошів переплетені: 41 рік у театрі, разом на роботу і додому — це свідчить багато про що, погодьтеся. Таким акторам під силу найвидатніші ролі життя.



Мефістофель до Творця: «Твій вінець творіння зовсім знахабів.»



Фауст до Вагнера : «Патріотизм у твоїй країні може бути тільки оплачуваним».
Вагнер (прототип Путіна): « «Народні претензії, бунти, майдани – наївся донесхочу...»



Творець: «...Якщо народ знову впаде до сплячки, якщо посадить собі на шию нового Вагнера...»


ФОТО Олександра ДУРМАНЕНКА.