Протестують ті, хто думає не про завтра, а що подорожчала горілка й ковбаса... (Відеоопитування)

Ігор ЛАПІН, народний депутат України (м. Луцьк):

— Майдани починаються не під конкретну дату і не з Києва, а на місцях. Тому нинішні протести — ніякий не Майдан, а платні акції. Там немає з ким говорити. Якщо забрати з числа присутніх біля НБУ правоохоронців у цивільному і свідомих громадян, які прийшли, щоб не було провокацій, то залишиться 20 стурбованих бабусь, які вирішили заробити кілька гривень.

Є багато причин, які б змусили мене вийти на вулицю: державна зрада, явні порушення щодо національної безпеки. На це питання одним реченням не відповіси.

 

Михайло ГАВРИЛЮК, активіст Євромайдану, депутат ­Верховної Ради (м. Київ):

— Ситуація нині направду складна. Можна зрозуміти причини людського обурення й незадоволення. Важко думати про майбутнє, коли доводиться боротися за виживання. Третій Майдан може бути кривавішим, ніж попередній, адже людський гнів наростає.

 

Оксана КОВАЛЕНКО, головний редактор ТВО т­елебачення філії НТКУ «Волинська регіональна ­дирекція» ( м. Луцьк):

— Видається, що нинішні акції штучно організовані. Хоча дуже відчутна і смішна тенденція центральних каналів нав’язати людям думку, що це все «рука Росії», піар окремих політиків, а насправді українцям нема чого протестувати, бо ж, мовляв, життя у нас ось–ось поліпшиться… Відчувається, що дуже бояться у владі, що вирветься нуртуюча сила і змете їх з «ікристих місць». Противно, що про обманутих вкладників думають, коли вони — під Верховною Радою.

Щодо виходу на вулицю із протестом — я дуже не хочу міркувати на цю тему, бо причин і зараз вистачає. Але є і сумне спостереження, що на час виборів (як наслідок цивілізованих вуличних протестів і реакцій на них) більшість забуває про «подвиги» нинішніх псевдолідерів суспільства і вони — знову у владі. Я вірю, що нам допоможе Час, який потрохи формує справжні вершки громадянського суспільства. На жаль, повільніше, ніж би хотілося.

Сергій МЕРЧУК, активіст Євромайдану, начальник управління патрульної поліції (м. Рівне):

— Не побачив щирості в очах тих, хто нині вийшов на так званий Майдан. Вважаю, що теперішні акції протесту проплачені — і вони не на користь Україні. Я б до такого не приєднувався — завжди треба пам’ятати про власну відповідальність перед державою.

Світлана ПОВАЛЯЄВА, письменниця, ­журналістка (м. Київ):

— Спілкуюся з хлопцями, які з Євромайдану пішли на фронт. Вони дивувалися: як можна проплачені Юлею, Балашовим та іншими негідниками — «регіоналами» акції називати «третім Майданом». Деякі політики, котрих не взяли у владу, вже третій рік поводяться, мов ображена дитинка в пісочниці. Вони мали б знати, що Майданів в Україні відбулося аж чотири! Хлопці в АТО теж не в захваті від нашого президента, але ж не підтримувати це мракобісся.

Юрій ВИННИЧУК, письменник (м. Львів):

— Росіяни хочуть третього Майдану — аж пищать, а дехто з українців сприймає це за чисту монету. Хтось вірить, що після цього влада зміниться на ліпшу? Не може бути третього Майдану.

Григорій ПУСТОВІТ, депутат Луцької міської ради (м. Луцьк):

— Не треба всі акції протесту, які є локальними, сприймати як Майдан, який має системний, глобальний характер: коли всі вирішують проблеми всіх. Чи нинішні акції протесту проплачені — не знаю. Думаю, їх «проплатили» ті політики, які привели до банкрутства банків, які розікрали ці гроші. Вважаю ваше питання не зовсім коректним стосовно до тих, кого позбавили заощаджень. Протест — це буря. Корабель рухається лише тоді, коли дме вітер. І коли капітан користується цим, його судно пливе. Це закон. Якщо є проблеми, мають бути шляхи їх вирішення і запобігання, аби такого більше не траплялося.

Ніхто не думав, що буде Помаранчева, а потім — Революція гідності. Вони вибухали спонтанно: ти йшов по вулиці і розумів, що це Майдан. Нині такого відчуття нема. Сьогодні дуже складна суспільно­економічна ситуація.

Майя МОСКВИЧ, боєць полку поліції особливого призначення «Миротворець» (м. Луцьк):

— Ось зараз я у Києві, бачила ці акції на власні очі, тож можу з упевненістю сказати, що нинішні події у столиці — штучно організовані, проплачені акції. Це аж ніяк не початок третьої революції, тому що Майдан не організуєш за жодні гроші. Можна проплатити мільйони і десятки мільйонів, але Майдану не буде. Для цього потрібна ідея. Немає жодних причин, передумов, які би змусили мене вийти на вулицю. Все, що можна було зробити шляхом Майдану, ми вже досягнули. Зараз потрібно вирішувати проблеми іншими засобами.

Богдан ШИБА, луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):

— Оскільки ні Помаранчева революція, ні Євромайдан, хоч і розпочалися, але повноцінно не закінчилися, бо не змінилася суспільно–політична система у країні, то це не початок чогось третього. Напевне, це продовження.

Я кожен день на вулиці, щодня на Театральній площі спілкуюся з лучанами. Мені не треба нікуди виходити. Я — рецидивіст Майдану.

Якщо там і є якість проплачені люди, то все одно основна частина народу не задоволена своїм життям.

Якби хтось хотів штучно спровокувати протистояння, то це навряд чи б вдалося, бо українці миролюбні люди. Але якщо не буде покращуватися ситуація економічна, то вибух відбудеться сам по собі, без будь­якої підготовки.

Щодо себе — я кожен день на вулиці, щодня на Театральній площі спілкуюся з лучанами. Мені не треба нікуди виходити. Я — рецидивіст Майдану.

Артем ЗАПОТОЦЬКИЙ, учасник Революції ­гідності, удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (м. Луцьк):

— Однозначно, це не початок третього Майдану, а штучно організована акція. Але, на жаль, з використанням людської біди, якої зараз багато. Хтось заробляє таким чином політичні дивіденди. Особисто я не вийшов би з протестом на вулицю, принаймні, поки не закінчиться війна на Сході України. І то до цього можуть спонукати лише екстраординарні події.

Галина КАЖАН, заслужена артистка України (м. Луцьк):

— Депутати після оприлюднення декларацій і людського осуду заворушилися, як павуки в банці, і шукають причини, щоб перемкнути увагу народу з цієї теми на інше. Режисери від політики роблять ці штучні мітинги, які не назвеш третім Майданом, бо на попередні, учасницею яких я була, люди йшли з надією на майбутні зміни, а сьогодні виходять ті, хто думає не про завтра, а лише про те, що подорожчала горілка й ковбаса. До речі, на Євромайдані я заробила лише запалення легенів. А після Помаранчевого люди кредитів набрали, за які розраховуються дотепер. Сьогодні мене б ніщо не спонукало виходити на мітинг.

Олександр КУРИЛЮК, депутат Волинської ­обласної ради (м. Луцьк):

— Насамперед треба подивитись, в яких умовах зараз живе народ, які маємо тарифи і ціни. Людям наболіло. Не треба говорити про Майдан, а про те, що українці вийшли на вулицю просто висловити свою думку. Я не виключаю, що є певні політичні сили, які хочуть це використати, але вважаю, що протестувальники прагнуть засвідчити свою позицію щиро. І записувати всіх пенсіонерів, які мітингують біля Національного банку, в якісь агенти просто аморально.

Взяв би участь у протесті через те, через що народ уже там стоїть. Чому не вийшов? Усьому свій час.

Павло МАРЧУК, активіст Революції гідності, поранений під час Євромайдану (с. Дерно Ківерцівського району):

— Звичайно, це штучні акції. Але справжній Майдан теж потрібен — народ має висловлювати протест через погану роботу нашої нинішньої влади. І цей порив має іти від самих людей, а не від інтересів олігархів.

На вулицю вийшов би через бездіяльність влади. Але перед тим, як це робити, треба розуміти, хто прийде на зміну тій владі, яку виженуть. Якщо такі ж, то який сенс протестувати? Так було у минулі рази, тому це і стримує.

 

Ольга БУЛКОВСЬКА, власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» (м. Луцьк):

— Якщо вірити авторитетним людям, то це все­таки платні акції. На жаль, люди, які нічого у житті не зробили, готові за 100­-200 гривень влаштовувати шоу. Питання в іншому: представники центральної та місцевої влади повинні зрозуміти, що свідома частина суспільства бачить, як жирує владна верхівка, і в яких умовах живе простий народ. Тому навіть проплачені акції мають шанс у найближчому часі перерости у хвилю щирого невдоволення, яке невідомо чим закінчиться. Зважаючи на свою професію, не думаю, що вихід на Майдан — це те, що я повинна зробити. Підтримати — так, як це було під час Революції гідності. Наше завдання як представників ЗМІ — бути в гущі подій і об’єктивно висвітлювати їх. У цьому внесок журналістів у будь­яку революцію і це значно важливіше, ніж вийти на вулицю.

Євген НЕДИЩУК, демобілізований боєць добровольчого полку «Азов», депутат обласної ради попереднього скликання (м. Нововолинськ):

— Це ще не початок нового Майдану, а швидше поодинокі, організовані кимось протестні акції. Хоча в суспільстві все більше назріває невдоволення діями влади. І якщо так буде продовжуватися — люди, напевно, почнуть масово виходити на вулиці. Передумов вистачає: тарифна політика, падіння рівня життя громадян. Та найбільше розчарувало всіх оприлюднення е­декларацій. Це, по суті, обман народу, який біднішає, втрачає на війні рідних і близьких, а можновладці, виходить, на цьому заробляють гроші.

Раніше я швидше б приєднався до таких мітингів. А тепер, побувавши на Сході, більше аналізую і приходжу до висновку, що зараз не на часі третій Майдан. Треба врахувати, що в людей на руках чимало зброї і передбачати наслідки. Я невдоволений діями влади. Тому, як і інші українці, чекаю розслідування і реакції з боку відповідних служб фактів накопичення багатства можновладцями. Ми даємо шанс усе виправити, опуститися на землю до простих людей, хто їх привів до влади. Якщо цього не станеться, то невідомо, як далі розвиватиметься ситуація, які рішення приймуть ті, хто має на це моральне право, бо відстоювали незалежність і суверенітет України.

 

Тарас ЧОРНОВІЛ, депутат Верховної Ради V, VI, VII cкликаннь (м. Київ):

— Я був на цьому мітингу, подивився людям в очі і побачив у них те, що бачив на антимайдані у 2013-­2014 роках. Їх найняли за гроші. Набором від «Батьківщини» займався такий собі Дмитро Петренко. Також я там особисто помітив осіб, які раніше організовували людей на мітинги Партії регіонів, спеціалізувались, до речі, на бомжах. Тепер вони працюють на пропутінську партію «За життя». Це — типовий антимайдан, акція політичного характеру з фальшивими гаслами.

Був заявлений протест обманутих вкладників. Але ж ті, які зберігали в проблемних банках до 200 тисяч гривень, свої гроші вже отримали через Фонд гарантування вкладів. Щодо тих, хто погорів на лохотроні, такій собі «піраміді «МММ» при банку «Михайлівському», то Верховна Рада прийняла рішення виділити їм кошти. А тих, хто мав вклади у понад 200 тисяч, я на мітингу не бачив жодного. Але зустрів людей, в яких є хіба заначка на першу пляшку.

Я б вийшов на вулицю, якби дійсно відчув момент класичного розвороту держави. Маємо курс на євроінтеграцію, протистояння з Росією, децентралізацію. І якби це мінялось, я б вийшов, як зробив у 2013 році, хоч і мав свого часу історію із членством у Партії регіонів. Так, ми можемо бути не задоволені повільними темпами нашого поступу, але важливо, щоб його напрямок не мінявся. Саме такий розворот регіоналів і призвів до Майдану.

Лариса БРЮХОВЕЦЬКА, головний редактор журналу «Кіно–Театр», заслужений працівник культури України (м. Київ):

— Росія дуже хоче розхитати ситуацію в нашій країні. Не випадково ж і запланований проект по дестабілізації назвали «Шатун». І грошей в їхньому ФСБ вистачає для амбітних планів володіння світом, та й із тренажем феес­бешників у них також все гаразд. Так їм хочеться бачити Україну руїною! Але ми це вже проходили. Прочитаймо «Крутіж» Богдана Лепкого — там ідеться про ментальну рису українців: вгодити їм важко. Так, нині політичних авантюристів і хабарників багато. Але подолати їх можна тільки спільними зусиллями, як і вилікувати суспільство від корупції. І це вже держава робить. Черговий майдан, якого ждуть гарячі голови, — це те, чого хоче ФСБ. Якщо б частіше про це протестувальникам розтлумачували, то, можливо, вони свою енергію спрямовували б на конструктивні речі, корисні для країни, для тих наших воїнів, які захищають нас на Сході.

Думаю, що на вулицю виходити не треба, потрібен якийсь хороший препарат проти такого небезпечного вірусу, як популізм. Нехай переможе розсудливість! Нам, громадянам України, потрібна єдність заради збереження держави.

Бліц провели Ярослава ТИМОЩУК, Сергій НАУМУК, Лариса ЗАНЮК, Мирослава КОЗЮПА, Василь УЛІЦЬКИЙ, Алла ЛІСОВА, Катерина ЗУБЧУК.

Відеоопитування – Олег КРИШТОФ і Олександр ПІЛЮК: