ПІЛЬГА НА ПАЛЬНЕ ЧИ ПОДАЧКА? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.67 € 32.30

ПІЛЬГА НА ПАЛЬНЕ ЧИ ПОДАЧКА?

Що думає про переджнивну ситуацію та настрої на селі у зв’язку із недавно підвищеними цінами на пальне відомий в області аграрник Андрій Турак...

Поділитися з читачами “Волині” думками про переджнивну ситуацію та настрої на селі у зв’язку із недавно підвищеними цінами на пальне виявив бажання депутат обласної ради, керівник приватно-орендного сільгосппідприємства ім. Тараса Шевченка, що в Угринові Горохівського району, відомий в області аграрник Андрій Турак. Ось що він сказав нашому власному кореспондентові:
– Останнім часом багато телеканалів, радіопрограм і друкованих засобів масової інформації віддавали хвалу нині діючому Кабінетові Міністрів і особисто Вікторові Януковичу за так звану стабілізацію цін на ринку нафтопродуктів і пільги, які впровадив уряд для сільгоспвиробників на пальне, демонструючи цим свою турботу про долю села. І ось напередодні жнив, коли кожен хлібороб уже чітко бачить, що одержує з поля і у що йому вилилися виробничі затрати, взявся я до розрахунків, пов’язаних саме з витратами на пальне. Точка відліку, як то кажуть,— минулий рік.
Отже, минулого року приватно-орендне сільгосппідприємство, яке очолюю, витратило на проведення всього комплексу сільгоспробіт 209 тисяч літрів бензину і 583,5 тисячі літрів солярки — в цілому на 1 мільйон 215 тисяч 835 гривень. Ділю цю кількість пального на половину, хоч фактично у другому півріччі витрачається його помітно більше, і отримую приблизний показник потреби в бензині та солярці на період з першого липня до кінця нинішнього року,— 396,25 літра. Ще й до сьогорічної весни така кількість пального мала би коштувати трошки більше від 607,9 тисячі гривень. Власне, це і є закладена в плани на вказаний період орієнтовна сума затрат на купівлю нафтопродуктів, виходячи з чого прогнозувався рівень його рентабельності. Але тепер у зв’язку з різким зростанням цін на пальне, в другому півріччі я повинен заплатити за нього майже на 170 тисяч гривень більше, ніж планував. Від такого “стрибка” при як завжди низьких закупівельних цінах на сільгосппродукцію і абсолютному їх диспаритеті мимоволі кидає в розпач. Та з владних верхів заспокоюють. Мовляв, не хвилюйся, ми даємо тобі пільгу. Відтак солярку, замість платити за неї по 1,95, купуватимеш по 1,8 гривні за літр.
При цьому сільгоспвиробник повинен зовсім забути, що не тільки соляркою заправляється техніка, яка працює у його господарстві, бо про пільги на бензин, як і про пільгове пальне до розрахункової потреби, ніхто з ним мови не веде. Йому ж, навченому вже “турботами” декотрих владців та політиків, мимоволі кортить знову вдатися до підрахунків. Отак і я пригадую, що задовольнити потребу мого сільгосппідприємства в дизельному пальному пільговою соляркою влада обіцяє лише на 25—30 відсотків. І якщо мені до кінця року, з першого липня рахуючи, треба приблизно 291 тисячу літрів солярки, то в кращому випадку отримаю її за пільговою ціною 70—80 тисяч, хоч наразі пообіцяли тільки 48 і на більше розраховувати важко. Решту муситиму купувати за ринковими цінами, стабільність яких сумнівна.
І, мабуть, нема вже потреби говорити, якою мізерією виглядають отих 13 тисяч гривень на фоні 777 тисяч гривень, котрі в цілому маю стратити на пальне за шість місяців. Як то кажуть, що з пільгою, що без неї. Не дивно, що пільгу цю вже названо подачкою.
До яких же думок і висновків спонукає нинішнього сільгоспвиробника ситуація, що склалася на ринку нафтопродуктів та нестримна хвала урядові й особисто прем’єр-міністрові Віктору Януковичу за оту хистку стабілізацію і оту пільгу на пальне? Замість відповіді на запитання скорочено процитую слова нинішнього Президента України Леоніда Кучми, що їх він сказав у цьому зв’язку на своїй прес-конференції: “Ми ж у 1999 році мали абсолютно аналогічну ситуацію... Висновків не зробили... Дивіться: в цьому році Україна закриває два нафтопереробні заводи на літо і на 30 відсотків збільшує експорт з України нафтопродуктів... З’явився попит шалений...”
За словами Кучми, “можна було сісти й домовитися з головними трейдерами до того...”. Цікаво однак, що, не використавши можливостей, на які вказав (теж, до речі, після факту) Президент, уряд зробив усе можливе, аби підвищення цін виправдати виключно ситуацією на світовому нафторинку, а також і в Росії. Мовляв, там теж ціни зросли. Та судячи із повідомлень у незалежній пресі, в Росії, як і в Казахстані, зросли вони на 5 процентів. Навіть і в Білорусі, котра, на відміну від України, своєї нафти не має зовсім, — на ті ж таки 5. А в Україні — мало не на всі 50! Як же слід розуміти слова наших керівників про ті величезні вигоди, що їх матиме Україна від вступу в ЄЕП?
До того ж обіцяна владою пільга стосується лише сільгосппідприємств і фермерських господарств, але не стосується одноосібників. У Горохівському ж, наприклад, районі саме в одноосібницьких руках майже половина зернового клину, більша частина буряківничих плантацій і увесь, по суті, картопляний та овочевий лан. Без техніки на своїх полях одноосібник теж не обходиться. Чому ж розхваленим “пільгуванням” сільгоспвиробників поділено на “кращих” і “гірших”?
Записав Петро БОЯРЧУК.