Якщо нарікаємо на малі пенсії, нам кажуть: “А що ви хочете? У вас же зарплати були невисокі”...
Якщо нарікаємо на малі пенсії, нам кажуть: “А що ви хочете? У вас же зарплати були невисокі”. Так, то правда. Зарплати мали невеликі, але й ціни на все тоді були копійчані. І ми не голодували, не були ні голими, ні босими. Ще й відкладали на “чорний” день, на ощадкнижку клали гроші. Правда, не знаємо для кого. Наші ж гроші пропали. Їх нам вже не віддадуть, бо оті 50 гривень, які виплачують, то мізерія. А ті гроші, зароблені важкою працею, нам зараз дуже потрібні. Прийшла старість, здоров’я здає. Підлікуватися нема за що. Медикаменти дорогі, за все у лікарні треба платити. Торік влітку у нашому селі почали прокладати газові труби. Мають бути Затурці газифіковані. На центральну трубу і підведення газу під хату, до стояка, потрібно 800 гривень. Ще ж треба встановити труби в хаті. Підрахували, що піде на все більше 2 тисяч гривень. А де маємо взяти такі гроші? Декому з пенсіонерів, яким вже за 70, держава дає субсидії для згаданої справи — 350 гривень. Ними, звичайно, не зарятуєшся, але все-таки якась підмога. А як же бути тим, кому ще немає 70? Не проводити газ чи, може, чекати, коли стукне 70? Чому (хоч в окремих екстремальних ситуаціях) держава не може видати наші кровні гроші з Ощадбанку? Політики кажуть, що дбають про народ, урядовці — теж. Запевняють, що намагаються полегшити наше життя різноманітними пільгами. Але дають нам те, що не можем взяти. Так, стояли недавно у довгих чергах, виробляли посвідчення “Ветеран праці”. А для чого воно нам, коли нічого не дає, ніяких реальних пільг, а лише паперові. Наприклад, маємо безкоштовний проїзд у державному транспорті у межах району, та не можемо ним скористатися. Тепер же курсують в основному приватні маршрутки. Кажуть, що будуть часткові пільги на світло, паливо ветеранам праці. Але не тепер. А коли? Як переставимось на той світ? Тепер усі згадують про Бога. Але наші урядовці, певне, атеїсти. Інакше б вони виконували заповіді Господні, а то гребуть все під себе, забуваючи про народ, і, зокрема, тих, хто допоміг їм стати тим, ким вони тепер є — вчителів, їхніх батьків. О.ПАВЛОСЬ, Р.ТИМОЩУК, З.МОСПАНЮК, Й.ЛЯЩУК та інші. Всього 10 підписів. с. Затурці Локачинського району.
