Ситуація, яка склалася у селищі Цумань Ківерцівського району, нагадує стосунки між двома кумами, які за могоричем, без протоколу вирішують свої компанійські справи...
Те, що відбулося порушення при продажу землі несільськогосподарського призначення цуманському підприємцеві Олександрові Янулю, селищний голова Петро Крикун не заперечує. Але ж все робилося нібито на благо селища... Тільки ось “благо” — втрата 19367 гривень для бюджету селища досить значна. А діялось все це на початку 2001 року, коли на сесії селищної ради вирішили продати 0,65 гектара землі у власність Олександру Янулю та Наталії Футрук. Експертною оцінкою землі було визначено ціну — 30364 гривні. Як для селища і її людей сума досить велика. Тут ні на нафті, ні на дубах, схоже, його мешканці мільйонів не нажили. Земля державна і належало її продавати на законних підставах: більше можна отримати на аукціоні, але не менше, як за оцінкою експертів. Діяла, щоправда, до 1997 року постанова Кабміну, що ціна на землю може бути зменшена, але не більше як на 50 відсотків з “врахуванням поточних та стратегічних завдань розвитку відповідної території та кон’юнктури ринку”. Ясна річ, для депутатів селищної ради вона втратила свою чинність. Але все-таки вони на сесії вирішили продати ділянку за 12145 гривень, тобто було занижено вартість на 60 відсотків з мотивацією: підприємець брав участь у благоустрої території. Спробуємо зрозуміти цуманських депутатів і селищного голову. Найголовніша їх заслуга — землю підприємець отримав для влаштування ринку, конче необхідного в селищі, тоді достатньо жорстко “били” за вуличну торгівлю, а тут знайшовся чоловік, який брався її впорядкувати і ще й гроші виплатити. Навряд чи в Цумані знайшлися б йому конкуренти в наступні роки. При перевірці контрольно-ревізійним відділом Олександр Януль написав і таке: “Я особисто давав 250 гривень на дітей-сиріт, 500—600 гривень на музей, для дитячого садочка було закуплено апаратуру і музичний центр, телефон, магнітофон, а також вивезено сміття із земельної ділянки, виділеної нам, і дороги — всього на 5500 гривень”... Усе це, очевидно, так, але Януль повинен був розрахуватися із селищною радою згідно з договором за два роки, але ще навіть у 2004 році був винен 1700 гривень. Стосунки між покупцем і продавцем настільки заплутані і переплетені, що тепер треба, мабуть, наймати експертів. З’ясувалося, що Янулем було оплачено вартість експертної грошової оцінки земельної ділянки, але ніякими документами це не врегульовано. Кошторис дороги, яку робив Януль, селищною радою не затверджений, тим більше, що Цуманська селищна рада повернула ринковий збір на благоустрій ринку і дороги в 2001—2002 роках на суму 4595 гривень. Усе це нагадує стосунки між двома кумами, які за могоричем, без протоколу вирішують свої компанійські справи. І якщо так будуть будувати свої стосунки державні органи з підприємцями в селищах і райцентрах, то наламаємо немало дров і доведеться комусь відповідати. Ми так і не зрозуміли, хто кого підставив у цій ситуації. Начебто депутати діяли на користь селища (в 2001 році надходження в бюджет були мізерні), однак голова Петро Крикун міг їм роз’яснити, чим це може скінчитися. Можливо, підприємець Олександр Януль, якби йому назвали повну суму для сплати за земельну ділянку, ще подумав би, чи варто займатися таким бізнесом. Селище й досі не мало б ринку, хай і досить примітивного. Тепер контролери-ревізори констатують, що і видача державою акта на право власності землею теж є незаконною, оскільки не повністю сплачено за землю, не виконано умов договору. Як вийдуть з цього становища депутати на чолі з селищним головою Петром Крикуном та підприємець Олександр Януль, певне, підкажуть уже інші органи. А річ в тім, що при вирішенні такого серйозного питання, як продаж землі несільськогосподарського призначення, треба дотримуватися букви закону. Олександр НАГОРНИЙ.
