Не відкрию таємниці, якщо скажу, що найкращим приятелем людини в останні кілька років став мобільний телефон...
Не відкрию таємниці, якщо скажу, що найкращим приятелем людини в останні кілька років став мобільний телефон. Цей електромагнітний предмет все впертіше і ширше завойовує собі популярність і стає незмінним нашим супутником. Ставши предметом повсякденного користування, мобільний телефон приживається на людині як годинник і як прикраса. Він вже не є предметом розкоші, а такою собі ніби буденною річчю. Мобільний світ тісно заполонив увесь вільний простір. Він охопив всіх, починаючи від школярів і закінчуючи людьми похилого віку. Поки що мобілки не приживаються у дитсадках. Хоча вже не викликає здивування іграшковий мобільний телефон. І сучасні діти замість читати казочки слухають набір мелодій. Це, звичайно, не є розвиваючою функцією, але робить дитину всуціль “сучасною”, такою, що йде в ногу з часом. Про школи вже немає що й говорити. Тут мобільник став навіть посередником між учнями, вчителями і... батьками. Неодноразово доводилось чути про владнання конфліктів між учнями та вчителями шляхом рятівного “дзвінка батькові”. Очевидно, допомогла у засвоєнні цього прийому загальновідома гра “О, щасливчик!”. Цікаву історію розповіли недавно знайомі школярі: аби допомогти синові здати випускний екзамен з української мови, мама послуговувалася — чим би ви думали?— мобільним телефоном. Почувши по телебаченню назву диктанту, мама швиденько продиктувала найсуттєвіше, доки вчителі розпочали екзамен. Вочевидь, наша винахідливість превалює над розумом. Та це ще нічого. Подиву гідне освоєння мобілки людьми похилого віку. Ситуація, побачена у храмі, викликала і сміх, і сором. Доволі старша жіночка примудрилась на повний голос розмовляти по мобільному під час літургії та ще й образилась на зауваження священика. Очевидно, ми вже переплюнули європейців у своїй своєрідній цивілізованості. Валентина КУЦЬ.
