Знову лідер КПУ розпочав свою передвиборну кампанію з поїздки західними областями...
Знову лідер КПУ розпочав свою передвиборну кампанію з поїздки західними областями. Та цього разу поряд з традиційними обіцянками, висловленими під час прес-конференції у Луцьку та зустрічі з лучанами біля кінотеатру “Промінь”, “провести інвентаризацію, навести елементарний порядок з тією власністю, яку привласнювали”, було і заспокоєння, що “представникам малого і середнього бізнесу нічого боятися”. Кандидат на президентську посаду пообіцяв знайти 10 мільярдів гривень вже на кордоні, навівши порядок на митниці. Взагалі ж програма Петра Симоненка цього разу —це таке собі поєднання утопізму і популізму, лозунгів типу “Буде жити економіка, буде жити село — буде жити держава” з певною долею прагматизму, який враховує сьогоднішні реалії. Для Симоненка основна боротьба на виборах буде між капіталом і лівою ідеєю. Ніякої різниці між Януковичем і Ющенком він не бачить. Але чомусь Януковича він згадував побіжно, зате лякав подіями, які очікують, коли до влади прийдуть нові олігархи, які, мовляв, стоять за Ющенком, і візьмуться за переділ влади і власності. Відповідаючи на одне із запитань про ставлення до інших лівих кандидатів, Петро Симоненко назвав Яковенка (КПРС), Вітренко (ПСПУ), Базилюка (“мій земляк, який експлуатує слов’янську ідею”) — технологічним проектом влади, бо вони, мовляв, повинні забрати голоси саме у Симоненка. Однак уважно прослухавши відповіді кандидата-комуніста на запитання журналістів і лучан, можна дійти висновку, що найліпший технологічний проект влади — це сам Петро Симоненко. Його програма підтримки вугільної промисловості, виступ проти приватизації металургійної галузі, “Укртелекому”, за ліквідацію податку на додану вартість, за тверді закупівельні ціни на сільгосппродукцію, без сумніву, привернуть на сході України голоси виборців, тих, хто б все одно не проголосував за провладного кандидата. Симоненко заявив, що єдиним кандидатом від лівих може бути лише представник партії, яка набрала найбільше серед лівих сил голосів на минулих парламентських виборах, про що він і заявив під час зустрічі з Морозом. Ну, а з опонентами він особливо не церемонився. Тих, хто боровся за незалежність України, було названо “захалявними чи доларовими патріотами”, які довели Україну до економічної залежності, розвалили армію і т.д. Було забуто лише одну суттєву деталь. Ті, хто наприкінці 80-х — початку 90-х років боролися за незалежність України, при владі ще не були, а ті, хто зараз при владі, тоді ж відстоювали зовсім інші інтереси. Виступаючи на літній естраді парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у Ковелі, Петро Симоненко відразу спробував “підкорити” аудиторію, заявивши, що гігант місцевої промисловості – завод “Ковельсільмаш” – “знищувався за схемою та ідеологією” не кого іншого, як Віктора Пинзеника, який до речі, був акціонером ковельського машинобудівного підприємства. Петро Симоненко також запевнив, що володіє ситуацією на Волині. Хтось із ковельчан попросив його “хорошенько подумати” і об’єднатися з Олександром Морозом, котрий має невдовзі також прибути на Волинь. - Два місяці тому я запропонував: “Сан Санич, давайте об’єднаємося на підтримку кандидата в Президенти від Компартії і будемо далі працювати спільно. Тоді ще прізвища Симоненка не було. Але, на жаль, він від цієї пропозиції відмовився”, – повідомив Петро Миколайович. Дізналися ковельчани, що коли Симоненко не пройде в другий тур президентських виборів, то за жодного олігарха він не голосуватиме і буде закликати так робити інших. Запропонував й свої “ліки” від подорожчання бензину та дизпалива. “Як тільки розіб’ємо одне вікно на автозаправці, то власники її будуть думати, що вона завтра може й згоріти”, – відверто мовив Петро Симоненко, на повному серйозі запевнивши, що після цього підвищувати ціни бензинові магнати просто побояться. Ковельчани поцікавились у Петра Симоненка: чи добре бути йому в опозиції, не визнаючи державної символіки та чому члени комуністичної фракції з трибуни Верховної Ради виступають проти дій Президента України та уряду, а під час голосування навпаки – їх підтримують? Петро Миколайович виправдовувався за однопартійців, називаючи “слугами режиму” людей, які розповсюджують подібні “чутки”. Але найбільше Симоненка роздратувало провокаційне запитання: “Чи не соромно йому балотуватися в Президента держави, яку він не визнає?” Аноніма він назвав “захалявним патріотом”, звернувшись до нього із словами: “Подивіться у власний холодильник та кишеню, тоді ви знайдете відповідь на своє питання”. Володимир ЛИС, Ярослав ГАВРИЛЮК.
