На Волині боєць 20 кілометрів йшов пішки, бо не зупинялись маршрутки

Ось його допис:
«Цей день я запам’ятаю на все життя. Сьогодні, повертаючись від батьків, по дорозі до Луцька побачив молодого хлопця у військовій формі із наплічником, який, йдучи понад дорогою і просто витягнувши руку, намагався спинити попутку. Зупинився.

– Тобі куди?

– Горохів.

– Давай наплічник у багажник.

Цей хлопець на фронті з 2014 року добровольцем, чотири контузії та різної важкості купа поранень, маленька дитина та дружина дома.

Рушаємо далі. Почали спілкуватись – звідки, куди... Додому, у відпустку на пару днів, каже він... З розмови дізнався, що цей хлопець на фронті з 2014 року добровольцем, чотири контузії та різної важкості купа поранень, маленька дитина та дружина дома. Дізнався, що до того місця, де я його підібрав, він йшов пішки з м. Нововолинськ. Це приблизно 20км + ожеледиця+мороз+вітер! А ще що жодне падло не зупинилось йому!

Питаю у нього:

– А як же маршрутки?

– Вони не хочуть зупинятись, я ж по пільгах...

А ще, каже, є такі розумники, які говорять: «Я тебе туди не посилав». Слів бракує просто...».