Передплачую “Волинь” з 1950 року. З газети я взнаю всі новини. Хочу поділитися думкою, прочитавши обіцянку пана Симоненка. Спершу в “Голосі України”, а тепер у “Волині”, про референдум щодо заміни нашої української символіки. Я вважаю, що наша символіка — най-найгарніша. Коли чисте небо над головою, то всі люди спокійно сплять, а золоті хлібні ниви — це ж наше багатство. Святим хлібом годується все живе на земній планеті, то навіщо ж її міняти? Далі про статус російської мови. Хто ж нам забороняє розмовляти російською? У телевізорі, у громадському транспорті тільки й чути російські пісні та іноземну музику, а нашого українського мало. У нашому селі проживає білорус Федір Дехтяров, з 1946 року на Україні, вже майже шістдесят років пройшло, а він розмовляє своєю білоруською мовою і це нормально, бо це його рідна мова. Краще б пан (товариш) Симоненко пообіцяв би нам повернути наші заощадження, котрі ми відкладали на чорний день і знизити ціни на продукти харчування, за це було б йому велике “дякую”. А нам усім треба пам’ятати слова Тараса Григоровича Шевченка: “І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь”. М.БОЙКО. с.Бужковичі Іваничівського району.
