Відчуваючи потребу у духовній підтримці і просто у спокої, у життєвій розраді, ще з давніх-давен люди ходили на прощу...
Відчуваючи потребу у духовній підтримці і просто у спокої, у життєвій розраді, ще з давніх-давен люди ходили на прощу. І зараз їдуть паломники з усієї України до Божої гори, що знаходиться біля стародавнього містечка Крем’янця Тернопільської області. Саме тут, за переказами, з’явилася людям Божа Мати, залишивши знак — стопу, де зараз б’є цілюще джерело, даруючи людям благодать зцілення. Мабуть, кожен з нас бодай раз у житті замислювався над сенсом життя і над тим, чи проміняв би комфортне життя на аскезу. Важко було уявити, що в час цивілізації, коли для людей створюються всі умови, ще можна жити у печері. Але саме так, у печері на Божій горі живе схимник (до речі, родом з Луцька). Звикле до комфорту око здивовано окидає печеру: каміння, на якому присідають «гості», лампадка, скромні пожертви прихожан за молитву і благодатний потік духовності. На запитання, чи не важко бути схимником, зректися усього матеріального, монах лише загадково-блаженно посміхається: «Це Божа воля. Я мушу служити Богові». Справді, для звичайного людського розуміння дивом дивним є те, як можна відмовитись від усього і жити самітником в таких умовах. Але тут вчувається якась особлива атмосфера, неземна аура, і душу огортає благодать і умиротворення, а вся буденність з її проблемами кудись враз зникає, ніби залишилась перед входом до печери. Усе матеріальне і світське стає далеким і несуттєвим, залишаючи людину наодинці з Богом, совістю і душею. З розповіді монаха дізналась, що багато людей, в тому числі і молодих, приходить сюди послушниками. Та витримують не всі, позаяк «ще не твердо стоять у вірі своїй». Мабуть, що так, тільки віра і духовність спроможні на таке подвижництво. Благодатну тишу порушує тихе капання води, яка стікає просто з каменя. — Це сльози Божої Матері, — каже схимник. — Колись тут був послушник Зосима, який був сліпий. Уві сні йому з’явилася Божа Мати зі словами: «Проснись, Зосима. Подивись на мої сльози». Проснувшись, він побачив, що з каменя почала стікати вода. Вмившись цією водою, він прозрів. Сталося диво. Отож і зараз люди стараються набрати хоча б трішечки цілющої води, вона допомагає при різних хворобах. А тут і зараз відбуваються чудесні зцілення, багато хворих приїжджає, навіть безнадійних, і отримують зцілення. Приїжджають по кілька разів. Тільки треба мати віру в серці. Печера все більше наповнюється людьми, спраглими добра, духовності, надії. У пошуках душевного спокою, тепла, віри все прибуває нескінченний людський потік, засипаючи самітника запитаннями, проханнями. І кожен знаходить тут втішення і заспокоєння, розраду і благодать молитви. Дійсно, життєва суєта суєт ніщо в порівнянні з вищими духовними цінностями, зрозуміла я, коли моя спрагла душа напилася первозданної чистоти і благодатного спокою. Валентина КУЦЬ.
