Невблаганно наближаються чергові вибори Президента. І весь цей час нас турбує думка: невже український народ знову, вчетверте, не розбереться, кого обрати президентом?..
Невблаганно наближаються чергові вибори Президента. І весь цей час нас турбує думка: невже український народ знову, вчетверте, не розбереться, кого обрати президентом? Найпростіше сказати — кожний народ має ту владу, яку заслуговує. Але ж кожний народ мусить мати свою національно-демократичну еліту, яка повинна вміти і хотіти домовлятись, щоб виставити єдиного кандидата від національно-демократичних сил. Пригадуються вибори першого президента 1 грудня 1991 року. Чому націонал-демократи не зосередили свої зусилля на кандидатурі В’ячеслава Чорновола? Навіщо було висувати свої кандидатури Левкові Лук’яненку та Ігорю Юхновському? У Нововолинську націонал-демократи зуміли домовитись і мали результат — 50, 3 відсотка за В’ячеслава Чорновола. Нині партій — розмаїття, близько 100. Вибирай на колір і на смак. І щоб не було боляче за неправильний вибір, потрібно все-таки думати про Україну, її майбутнє і про свою громадянську позицію в ній. Не може не турбувати той постійний телеекранний тиск на незорієнтованих громадян — стільки-то десятків партій і стільки-то громадських організацій заявили про свою підтримку Віктору Януковичу. Але ми, виборці, поки не почули, які з них за Віктора Ющенка. Впевнені, мукачівський варіант у всеукраїнському масштабі не пройде. Окремо звертаємося до молодих виборців. З кого ж вам брати приклад? Перш за все — з учасників студентської голодівки у 1990 році. Це — Олесь Доній, Юрій Луценко, Володимир Чемерис, Михайло Свистович та інші. Вони сьогодні вже стали старшими, знайшли своє місце в житті, пішли в політику. Їхній приклад наслідує сьогодні група студентів із Сум. Із нинішніх молодих політиків заслуговує на повагу Юрій Павленко, народний депутат, очолює Молодіжну партію, що входить у блок “Наша Україна”. Зосим КОЛБУН, заступник голови Нововолинської міської організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів “Злагода”.
