Традиції застілля із випивкою беруть свій початок з давніх часів. Давніших, напевно, як часи козаччини. А в Росії пили і за царя Івана Грозного, коли була введена державна монополія на горілку і значно раніше. Але чи навчилися ми пити, чи знаємо, що пити, коли і скільки? На жаль, ні...
Традиції застілля із випивкою беруть свій початок з давніх часів. Давніших, напевно, як часи козаччини. А в Росії пили і за царя Івана Грозного, коли була введена державна монополія на горілку і значно раніше. Але чи навчилися ми пити, чи знаємо, що пити, коли і скільки? На жаль, ні. До цього нам ще дуже і дуже далеко. Особливо, якщо підходити з точки зору високої культури. У цьому зв’язку цікавими є міркування російського дослідника матеріальної культури, автора багатьох цікавих книг, зокрема, книги «Історія горілки» Вільяма Похльобкіна. Нині, на жаль, вже покійного. Його вбили невідомі злочинці у квітні 2000 року в його підмосковній квартирі. Вільям Васильович вважав, що горілка належить до товарів, які мають історичне і позачасове значення — як хліб, золото, цемент, залізо, нафта... І важливо в ній розбиратися, виховувати в собі внутрішню культуру, а не так: купили, напились і лягли спати, а ще гірше — валяєтесь на вулиці, що зараз стає, до речі, все більш розповсюдженим. Нерідкі й смертельні випадки від непомірного вживання, особливо всіляких сурогатів, або фальсифікованої горілки. Зважаючи на це, велике значення має державна монополія на виробництво і продаж горілки, державний контроль над цим ринком, якістю продукції. У цій справі велику роль свого часу відіграв видатний хімік Дмитро Менделєєв. У нас зараз теж ніби монополія. Але як і в багатьох інших сферах, тут багато нерозберихи, безвідповідальності, зловживань. Не тільки базари, а й магазини заполонили фальсифікати, всілякі підробки і бормотухи. Нема належного контролю за якістю продукції і на самих спиртогорілчаних заводах. А тому нам доводиться часто вживати напої, які наносять велику шкоду здоров’ю. Процес виготовлення горілки нескладний. Але дуже важливо строго дотримуватись технології, прийнятих стандартів. — Взяти таку маленьку деталь, як швидкість проходу через фільтр,— говорив Вільям Похльобкін.— Ви, наприклад, можете пропустити певний об’єм рідини через фільтр за десять хвилин, а можете — за дві і результат буде зовсім інший. А якщо хочеш швидких баришів, затримувати процес очистки невигідно. Ось вам і якість дешевої горілки. Велике значення має сировина. Якщо вона у вас погана, нічого путнього з неї не вийде. Тому горілка із зерна, будь-якого зерна — пшеничного, ячмінного, вівсяного, житнього — краща, якісніша, ніж з картоплі , буряків, цукру. Чому? Тому що картопля, буряки, цукор містять такі речовини, від яких продукт треба дуже довго звільняти. І зерно теж має неоднакові властивості. У горілці із житнього зерна, навіть якщо самогон ви погано вмієте робити, все одно шкідливих речовин буде менше, ніж у пшеничному. В останньому більше масел, для нього потрібно ставити спеціальну апаратуру, щоб його від них очистити. — Всякий спиртний напій — вино це чи горілка, — зазначає Вільям Похльобкін, — повинен бути поєднаний з певним характером їжі. Червоне вино прийнято вживати з дичиною і м’ясом смаженим. А горілку потрібно вживати тільки з російськими закусками. Тобто неможливо їсти, скажімо, севрюгу чи семгу без горілки. Навіть якщо людина не п’є, вона повинна перехилити рюмочку, щоб їжа віддала всі свої особливості, заграла всіма своїми барвами. Причому правильно з’їсти спочатку кусочок риби або трошки ікри — і запити це горілкою, а не навпаки. Тоді смак їх відкриється. І ще на один момент звертає увагу Вільям Похльобкін. Треба пити не залпом, а невеликими ковтками, щоб смак не змивався. Ми ж «смалимо» жадібно, великими дозами, немов після сильної спраги. І так само заїдаємо великою кількістю всяких закусок без розбору. Тоді втрачається самий «цимес» застілля, справжнє задоволення від нього. І замість цього ми маємо проблеми із здоров’ям, із «важкою» головою наступного дня. Така наша, на жаль, давня традиція і звичка. Не всі знають, чому горілчаний стандарт у нас — 40 градусів. Не більше і не менше. Це зовсім не випадково. І допоміг визначити цю оптимальну міцність той же наш видатний хімік Дмитро Менделєєв. Шляхом скрупульозних досліджень різних спиртоводних розчинів він довів, що саме при 40 градусах виходить повне поєднання молекул води і спирту. Вони не проникають одні в одних, а якраз з’єднуються. І тоді вплив на організм найбільш сприятливий. Отож, пийте на здоров’я, а не собі на шкоду. А для цього треба знати що п’єте, як і скільки. Петро ХМЕЛЯРСЬКИЙ.
