МЕНШЕ ПЕРШОКЛАСНИКІВ — БІЛЬШЕ ПРОБЛЕМ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.78 € 32.03

МЕНШЕ ПЕРШОКЛАСНИКІВ — БІЛЬШЕ ПРОБЛЕМ

Під час розширеного засідання колегії управління освіти і науки облдержадміністрації демонструвалися таблиці, які розповідали про тенденції розвитку освіти в області...

Під час розширеного засідання колегії управління освіти і науки облдержадміністрації демонструвалися таблиці, які розповідали про тенденції розвитку освіти в області. Одна з них давала змогу проаналізувати ситуацію з першокласниками за останні п’ять років на Волині, те, скільки прийняли їх сільські і міські школи.
До речі, 2000—2001 навчальний рік був останнім, коли до першого класу приймали дітей семирічного і частково шестирічного віку. Вже 1 вересня 2001 року у перші класи прийшли всі хлопчики і дівчатка, яким виповнилося по шість років. Кількість першокласників має сталу тенденцію до зменшення. А це — неповні класи, а то й малокомплектні школи, неповні ставки вчителів. Згодом же немала проблема очікує і вищі навчальні заклади різного рівня акредитації, профтехучилища.
В обласному управлінні освіти і науки повідомили, що попередня планова цифра першокласників у 2004—2005 навчальному році мала становити близько 12790. Як сказав заступник начальника управління Анатолій Луцюк, не дорахуються десь до 300 першокласників. А ще ж не так давно, у 2001—2002 навчальному році школи області прийняли у перші класи 17789 дітей. За три роки першокласників поменшало, як бачимо, на п’ять тисяч.
Окрім того, зокрема в Луцьку, в управлінні освіти з тривогою говорили про те, що зростає кількість дітей із слабким здоров’ям, таких, що потребують особливого навчання, реабілітації. Та й в області хворих дітей не меншає, бо не тільки не скорочується кількість спеціалізованих шкіл, а навіть виникає потреба у їх збільшенні.
Прикро було чути в розмові з сільським головою у Горохівському районі про те, що в одному з великих сіл за рік народилося лише двоє дітей. І не тому, що там немає молодих сімей, а просто ситуація складається така, що вони неспроможні їх утримувати.
Думається, що присутні на названій колегії працівники як освітянської галузі, так і владних структур, знаючи про болючу проблему зменшення першокласників на Волині, мали б забити тривогу, звернутися з конкретними пропозиціями до представників облдержадміністрації, обласної ради, як і що треба зробити, аби ситуація змінилася на краще.
Зрозуміло, що це не можна виправити за короткий час. Але проблема вимагає вирішення, нехай поступового. На жаль, у жодному виступі так і не прозвучало ні тривоги, пов’язаної з даною ситуацією, ні пропозицій. Хіба тільки тоді, коли безпосередньо торкнеться долі педагога неповна ставка у малокомплектній школі, почнуть про це говорити?
Певно, настав час на рівні держави, області, району розробити програму підтримки молодих сімей, всіх тих, хто народжує, виховує, вчить дітей. В Україні немало проблем. І все ж повинні бути пріоритети. І чи не найперше — діти, а це значить — майбутнє держави.
Анастасія ФІЛАТЕНКО.