Прочитав кореспонденцію (“Волинь” за 28 серпня ц. р.) “Чи є майбутнє в українських банків?” і дійшов висновку, що цей опус створений на замовлення керівника якогось банку або представника лівого табору...
Прочитав кореспонденцію (“Волинь” за 28 серпня ц. р.) “Чи є майбутнє в українських банків?” і дійшов висновку, що цей опус створений на замовлення керівника якогось банку або представника лівого табору, скажімо, Наталії Вітренко. Автор публікації намагається довести, що дозвіл іноземним банкам відкрити свої філії в Україні, що є однією з вимог вступу до Євросоюзу, призведе до повного економічного краху держави. А Наталія Вітренко пішла далі: вимагає відмовитися від допомоги міжнародного валютного фонду і, якщо вона стане Президентом, то обов’язково це зробить. Мотивація автора кореспонденції, на перший погляд, нібито слушна: “Кошти опиняться там, звідки прийшли, а ми будемо платити проценти за кредит. Суть капіталізму в тому і полягає, що є той, “хто експлуатує”, і є “той, кого експлуатують”. На мій погляд, такі аргументи засновані на комуністичній ідеології. Автор пише, що “у нас вже є приклади 10 країн, які в травні стали членами ЄС”. Ну і що тут поганого? А сталося те, що ці країни в економічному плані виграли, нам з ними не рівнятися. Автор матеріалу чомусь вважає, що в урядів цих країн не вистачило розуму, щоб добре все зважити перед вступом в Євросоюз. Зрозуміло, що, дозволивши іноземним банкам відкрити свої філії в Україні, наші банки матимуть сильних конкурентів і не всі витримають конкуренцію, але ж від цього вигадає позичальник. Позичені гроші, пущені в діло, дають прибуток. З прочитаного я зробив висновок, що всі ці застереження мають досить прозорий політичний підтекст. Олександр ДИЧАКІВСЬКИЙ. м. Луцьк.
