— Торік у цю пору в нашому селі щодня були купці, люди продавали картоплю, — розповідає жителька Рудки-Козинської Рожищенського району. — А нині чомусь ніби їх хтось відлякав. Невже нікому не потрібна наша продукція?
— Торік у цю пору в нашому селі щодня були купці, люди продавали картоплю, — розповідає жителька Рудки-Козинської Рожищенського району. — А нині чомусь ніби їх хтось відлякав. Невже нікому не потрібна наша продукція? Нелегко доводилось трудитися на городах у складних погодних умовах цього року. Чоловік моєї співрозмовниці постійно працював на тваринницькій фермі, щодня ходив на роботу, щомісяця отримуючи за неї аж... тридцять гривень. А в сім’ї семеро душ, троє з них — діти. Тому родина сподівалась одержати гроші за здану картоплю. Але ці сподівання поки що виявляються марними. Було б добре з цього приводу знати думки наших керівників: як буде організовано закупівлю бульб, чи не будуть селян знову обдурювати. Олексій БРЕНЧУК, вчитель-пенсіонер.
